Готовність, причини!

Конкретними носіями всього того, чим повинна володіти 

дитина впродовж свого життя, є дорослі, які її виховують і навчають.

                                                                                                   Д.Ельконін

Виховання дитини починається від її народження. Якою вона виросте, значною мірою залежить від її батьків. Батьки в родині мають виконувати функції педагога: освітню (передача життєво значущої інформації), виховну (засвоєння норм життя в людському суспільстві), розвивальну (підвищення індивідуального потенціалу).

Вступ до школи – переломний момент у житті дитини. Він пов’язаний з новим типом стосунків з оточенням (ровесниками й дорослими), новим видом основної діяльності (навчальної, а не ігрової). У житті дитини змінюється все: обов’язки, оточення, режим. Це “кризовий період” у житті дитини , і ця “криза” виявляється в тому, що свої ігрові потреби дитина має задовольняти навчальними способами. Процес адаптації до шкільного життя у дітей триває по-різному – від 2-х тижнів до 2 – 3 місяців (залежно від рівня їх готовності до школи, психофізіологічних особливостей та стану здоров’я). Вирішальну роль тут відіграє сформований у дошкільному віці рівень готовності до школи, або “шкільної зрілості”. 

Сьогодні є проблема, з приводу якої давно і довго ведеться полеміка: що саме діагностувати на етапі вступу дитини до школи і як це робити? Необхідно одразу розділити поняття педагогічної і психологічної готовності дитини до школи. Педагогічна готовність - це запас знань, умінь і навичок, наявний у дитини на момент вступу до школи. Під цим як правило, мається на увазі уміння читати, рахувати, переказувати, однак це не дає змоги спрогнозувати успішність навчання навіть на найближчий час.

Психологічна готовність – це якісна своєрідність інтелектуального розвитку дитини і деяких особливостей її особистості, без якої неможливо успішно н6авчатися в масовій школі. Сформованість цього рівня надзвичайно важлива. Метою діагностики готовності дитини до школи повинен бути не відбір дітей у спеціальні класи чи школу, а насамперед надання вчителю інформації про психологічні особливості його майбутніх учнів. Такого роду інформація завжди корисна вчителю, що вміє мислити, тому що дозволяє йому знати сильні сторони своїх учнів і розуміти природу їх проблем.

Виділяють три основні групи труднощів, з якими зустрічаються не готові до навчання діти. Перша група належить до системи стосунків і взаємодії з однолітками (невміння слухати товариша і стежити за його роботою, змістовно спілкуватися з однолітками, погоджувати з ними свої дії), друга – до сфери спілкування з дорослими (нерозуміння умовності запитань учителя, його особливої позиції, специфічності навчальних ситуацій і навчального спілкування), третя – до сфери самосвідомості дитини (завищена самооцінка своїх можливостей і здібностей, необ’єктивне ставлення до результатів своєї діяльності, неправильне сприйняття оцінок учителя). Ці три групи труднощів відбивають основні сторони психологічної готовності дитини до школи і шкільного навчання. Відповідно і показники психологічної готовності до школи розподіляються за цими самими групами.

Діагностуючи психологічну готовність до школи шестирічної дитини, важливо керуватися наступними науковими і загально-гуманітарними положеннями.

1.     Дошкільний період дитинства – надзвичайно важливий етап розвитку людини, що має самостійну цінність незалежно від майбутнього шкільного навчання дитини.

2.     На даному етапі прийому дитини до школи (так само, як і на початку навчання) доцільно діагностувати рівень психологічної зрілості дитини, але не шкільної, а дошкільної, тому що саме зрілий дошкільник готовий до успішного навчання в початковій школі (і з погляду соціальної адаптації, і з погляду успішності засвоєння знань і навичок).

Що розуміється під словами, “зрілий дошкільник”? “Дошкільну зрілість” можна визначити як цілісний психологічний стан дитини дошкільного віку, що характеризується високим ступенем розвитку тих якостей і процесів, що переживають свій розквіт саме в дошкільний період дитинства і для яких цей період є сенситивним. Для шестирічних дітей з високим рівнем психічного розвитку найбільш типовий кооперативно-змагальний рівень спілкування з однолітками, довільність у сфері спілкування з дорослими і відкриття дитиною своїх переживань у сфері самосвідомості. Крім того, принципово важливим є :

ü сформовані прийоми ігрової діяльності;

ü розвинені соціальні емоції і високий (для даного періоду) рівень морального розвитку;

ü розвинена уява;

ü високий рівень наочно-образного мислення, пам’яті, мовлення.

         Практично загальновизнано, що готовність до шкільного навчання – багатокомпонентне утворення, що потребує комплексних психологічних досліджень. Залежно від розуміння сутності, структури і компонентів готовності дитини до навчання виявляються її основні критерії і параметри.

У структурі готовності найчастіше прийнято виділяти наступні компоненти:

1)    морфологічна готовність (стан здоров’я (фізіологічна зрілість)), рівень фізичного розвитку (рівень сформованості дрібної моторики), біологічний вік;

2)    психологічна готовність (інтелектуальна, емоційно-вольова, мотиваційна);

3)    соціальна готовність (соціальна компетентність, комунікативні навички).

Морфологічна готовність визначається рівнем розвитку основних функціональних систем організму дитини, станом її здоров’я і біологічним віком.

Фізіологічна готовність дітей до систематичного шкільного навчання визначають медики. На підставі цього медичного обстеження робиться висновок про функціональну готовність дитини до навчання в школі. У медичній картці майбутніх першокласників містяться досить докладні зведення про соматичний розвиток дитини (вага, ріст, пропорції тіла, інші відомості щодо вікової норми), але при цьому практично не йдеться про стан нервової системи.

Численні дослідження фізіологів свідчать про те, що у віці 5-7 років відбувається суттєва перебудова всіх фізіологічних систем дитячого організму. До початку шкільного навчання (до семи років) ця перебудова ще не закінчена, і у шкільні роки продовжується активний фізіологічний розвиток. Потрібно пам’ятати про те, що всі діти розвиваються по-різному, психологічний вік дитини не завжди відповідає біологічному: одна дитина до 6 років за своїм фізичним розвитком готова до систематичного навчання, буде під силу. Найбільш не готових до навчання дітей у віці 5-5,5 років – близько 80%, у 6 років таких дітей уже набагато менше – 51%, а в 6 з половиною років – 32%. У 7-літньому віці кількість не готових до школи дітей знижується до 13%. Ідеться саме про систематичне навчання за визначеною програмою. За індивідуальною програмою навчати дитину можна і в 4, і в 5 років.

Критеріями морфологічної готовності дітей до навчання у школі є: стан здоров’я (фізіологічна готовність); рівень фізичного розвитку; біологічна зрілість дитини.

Психологічна готовність складається з кількох видів готовності: інтелектуальної ( пізнавальної), емоційно-вольової, мотиваційної.

У зміст інтелектуальної готовності включають не лише словниковий запас, світогляд, спеціальні вміння, а й рівень розвитку пізнавальних процесів; їх орієнтовність на зону найближчого розвитку дитини, наочно-образне мислення; уміння виділяти навчальну задачу, перетворювати її в самостійну мету діяльності.

Даний компонент готовності передбачає наявність у дитини світогляду, запасу конкретних знань. Дитина повинна володіти планомірним і розчленованим сприйняттям (типи сприйняття: аналітичний, синтетичний, аналітико-синтетичний), аналізом, синтезом, узагальненням досліджуваного матеріалу, значним обсягом пам’яті. Однак мислення дитини залишається переважно образним.

При вивченні інтелектуального компонента психологічної готовності до школи у вітчизняній психології звертають увагу на рівень розвитку інтелектуальних процесів. Інтелектуальна готовність важлива, але не єдина передумова успішного навчання у школі. У підготовку дитини до школу входить формування у неї готовності до прийняття нової “соціальної позиції”. Ця особистісна готовність виражається у ставленні дитини до школи, до навчальної діяльності, до вчителів, до самої себе.

З погляду готовності до шкільного навчання при дослідженні інтелекту дитини на перший план повинна вийти така характеристика, як навченість, що містить два етапи інтелектуальних операцій:

1)    засвоєння нового правила роботи (розв’язання задачі);

2)    перенесення засвоєного правила виконання завдання на аналогічні, але не тотожні.

Рівень розвитку узагальнення розглядається вітчизняними дослідниками готовності до шкільного навчання як основна характеристика інтелектуальної готовності до школи.

 Отже можна говорити, що розвиток інтелектуальної готовності до навчання у школі припускає:

Ø  диференційованість сприйняття;

Ø  аналітичність мислення (здатність збагнути основні ознаки і зв’язки між явищами, здатність відтворити зразок);

Ø  раціональний підхід до дійсності (послаблення ролі фантазії);

Ø  смислове і механічне запам’ятовування;

Ø  інтерес до знань, процесу їх одержання за рахунок додаткових зусиль;

Ø  оволодіння на слух розмовним мовленням і здатність до розуміння і застосування символів.

Емоційно-вольову готовність вважають сформованою, якщо дитина вміє ставити мету, намічає план дії, приймає рішення, докладає зусиль до його реалізації, долає перешкоди. У неї формується довільність психологічних процесів. Спостерігається емоційно-позитивне ставлення до навчання в школі. Відсутні імпульсивні реакції і вияви тривожності.

         Особистісна готовність дитини припускає певний рівень розвитку її емоційної сфери. До початку шкільного навчання в дитини повинна бути висока емоційне стійкість, на тлі якої можливий розвиток і перебіг навчальної діяльності.

         Мотиваційна готовність сформована, якщо в дитини є бажання ходити до школи, посісти нову соціальну роль – роль школяра, сформоване ставлення до вчителя як до дорослого, що володіє особливими соціальними функціями, є бажання займатися з учителем, розвинуті необхідні форми спілкування з однолітками (уміння встановлювати різноправні стосунки), домінують мотиви навчання, є прагнення до здобуття знань, інтерес до навчальних занять.

Готовою до шкільного навчання є дитина, яку школа приваблює не зовнішньою стороною (атрибути шкільного життя – портфель, підручники, зошити), а можливість одержувати нові знання. Майбутньому школяреві необхідно довільно керувати своєю поведінкою, пізнавальною діяльністю, що стає можливим за сформованої ієрархічної системи мотивів.

Щодо мотивів навчання у структурі готовності до школи – ідеться про ті чинники зовнішнього і внутрішнього характеру, що спонукають діяльність дитини, спрямовану на засвоєння нових знань на даному етапі розвитку, і які можуть бути основою для формування власне навчальних мотивів.

Власне навчальний мотив (усвідомлена потреба у здобутті знань і розвитку своїх здібностей) формується у процесі шкільного навчання, а в мотиваційній структурі дошкільнят і школярів-початківців, як правило, відсутній.

З’ясовано, що навчальна діяльність дошкільнят і школярів-початківців стимулюється цілою системою різноманітних мотивів. У структурі мотивів виділяють шість груп мотивів: соціальні (“Я хочу до школи, тому що всі діти повинні вчитися, це потрібно і важливо”), навчально-пізнавальні (бажання навчитися чогось нового), оцінкові (“Я хочу до школи, тому що там я одержуватиму тільки дванадцятки”), позиційні (“Я хочу до школи, тому що там великі діти і мені куплять портфель, зошита, пенал”), зовнішні щодо школи, тому що мама так сказала”), ігрові мотиви (“Я хочу до школи, тому що там можна гратися з друзями”).

Труднощі оцінювання мотивів навчання в дітей дошкільного віку полягають у тому, що під час бесіди дитина зазвичай дає відповіді, що соціально схвалюються, тобто відповідають очікуванням з боку дорослих. А ще дитині поки що важко аналізувати свої бажання і переживання у незнайомій їй ситуації шкільного навчання і дати об’єктивну відповідь про те, чи хоче вона учитися і чому. Водночас, спостерігаючи за поведінкою дитини у звичайній для неї ситуації (особливо під час занять у дитячому садку), психолог, вихователь досить легко може визначити мотиви бажання (небажання) дитини учитися в школі.

Що розуміється під соціальною готовністю дитини ? Соціальна готовність складається з кількох компонентів: мотиваційного, що містить ставлення до іншої людини як до вищої цінності, - вияв доброти, уваги, турботи, допомоги, милосердя; когнітивного, який пов’язаний із пізнанням іншої людини, здатністю зрозуміти її особливості, інтереси, потреби, побачити труднощі які, виникли перед нею, помітити зміни настрою, емоційного стану; поведінкового, який пов’язаний із вибором адекватної ситуації способів спілкування, етично цінних зразків поведінки.

Соціально-психологічна готовність дитини до школи розглядається як готовність дитини до взаємодії з оточенням і пов’язана з появою під час переходу до школи нових стосунків між “дитячим суспільством” і дорослим, зі зміною соціально-психологічного статусу дитини (у школі дитина стикається з новою системою критеріїв, які визначають дитячі взаємостосунки, змінюється становище дитини у колективі: у дитячому садку були старшими, у школі – молодшими)

“Соціально компетентна дитина добре орієнтується в новій ситуації; здатна вибрати адекватну альтернативу поведінки; знає міру своїх можливостей; уміє попросити про допомогу і надати її; поважає бажання інших людей, може залучитися до спільної діяльності з однолітками та дорослими. Вона не заважатиме своєю поведінкою іншим, уміє стримуватися і заявити про свої потреби у прийнятій формі. Соціально компетентна дитина здатна уникнути небажаного спілкування. Вона відчуває своє місце в товаристві інших людей;...керує своєю поведінкою і способами спілкування”.

Цей компонент готовності містить у собі формування в дітей якостей, завдяки яким вони могли би спілкуватися з іншими дітьми, вчителем. Дитина приходить до школи, класу, і їй необхідно володіти досить гнучкими способами встановлення взаємин з іншими дітьми, необхідні вміння ввійти в дитячу спільноту, діяти разом з іншими, уміння поступатися і захищатися. Таким чином, даний компонент припускає розвиток у дітей потреби у спілкуванні з іншими, уміння підкорятись інтересам і звичаям дитячої групи, розвиток здатності справлятися з роллю школяра в ситуації шкільного навчання.

Експериментально встановлено, що до кінця дошкільного віку в дитини з’являються нові типи спілкування, що умовно названі довільно контекстним спілкуванням з дорослим і “кооперативно-змагальним” типом співпраці з однолітком. Обидва типи спілкування мають одну загальну властивість – особливий аспект довільності поведінки у спілкуванні. Воно не слугує досягненню практичного результату і встановленню інтимно-особистісних взаємин із дорослим, а свідомо спрямоване на зміну самого себе, на засвоєння нових способів дії і довільно регулюється відповідно до поставленого навчального завдання. Виділені типи спілкування дитини з дорослим і однолітками відіграють вагому роль для успішності наступного навчання дітей у школі. З’ясувалося, що сформованість у дитини контекстного з дорослим тісно пов’язана з найважливішим компонентом навчальної діяльності – прийняттям навчального завдання, а наявність змагального характеру спілкування з однолітком – із можливістю засвоєння дитиною загальних способів дій у ситуаціях навчальних завдань. Найадекватнішою формою діяльності для створення і розвитку “кооперативно-змагального” типу спілкування дитини з однолітками є так звані ігри за правилами.

 Варіативність підходів щодо оцінювання готовності дітей до навчання в школі

Наразі є багато різноманітних діагностичних тестів для визначення готовності дітей до навчання у школі. З їх допомогою уточнюються інтелектуальний, емоційно-вольовий, мотиваційний, соціальний аспекти готовності дітей, що виявляються в рівні їхніх знань, ступені розвитку пізнавальних процесів, мови та мовлення, здібностей тощо.

Кожен тест за подібного підходу до діагностики спрямований на виявлення певного аспекту готовності до школи, він же визначає і напрям наступної корекційної роботи.

У різних школах є свої способи і методи організації прийому дітей. При цьому кожен психолог використовує різний набір методичних процедур, що дають змогу одержувати дані про сформованість психологічної готовності до шкільного навчання.

Починаючи з квітня – травня і до серпня, психолог проводить як групові, так і індивідуальні психодіагностичні обстеження. Під час групових обстежень дітей виявляється загалом рівень інтелектуального розвитку, координація руху рук і зору, уміння дитини наслідувати зразки, ступінь розвитку дрібної моторики руки. Групові методи значно скорочують роботу при перевірці готовності до школи, тому що більшість дітей можуть бути прийняті без додаткового індивідуального обстеження. Дітей із низьким рівнем готовності рекомендується обстежувати індивідуально з використанням певних методик.

Для реалізації цілей визначення шкільної готовності практичними психологами використовується:

1)    загальне уявлення про рівень психічного розвитку дитини: розвиток дрібної моторики, уміння виконувати завдання за зразками, тобто характеристики довільності психічної діяльності, здатність одержати попереднє орієнтування готовності до шкільного навчання – орієнтаційний тест шкільної зрілості Керна-Йєрасека (малювання людської фігури з уяви, копіювання літер та змальовування груп крапок);

2)    уявлення про рівень розвитку соціальних якостей, пов’язаних із загальною поінформованістю, розвитком словесно-логічного мислення – тестова бесіда з оцінюванням психосоціальної зрілості Керна-Йєрасека ;

3)    рівень розвитку передумов навчальної діяльності: уміння уважно й точно виконувати послідовні вказівки дорослого, орієнтуватися на систему умов задачі – методики “Графічний диктант”, “Зразок і правило”;

4)    рівень розвитку наочно-образного мислення (зокрема, наочно-схематичного), оволодіння навчальним матеріалом – методика                      “ Лабіринт”.

Відповідно до концепції Ю.Гільбуха, ступінь готовності до шкільного навчання визначається за наступними психологічними показниками готовності:

î  розумова активність – визначається спостереженням за особливостями поведінки дитини  під час тестування;

î  саморегуляція – використовується тест “ Копіювання безглуздих складів”;

î  фонематичний слух – використовується “Тест фонематичного слуху”;

î  тезаурус – ступінь розвитку пасивного і активного словникового запасу слів – “Тест словника”;

î  короткочасна пам’ять та умовиводи – застосовується “Тест короткочасної пам’яті та умовиводів”

Рівні розвитку всіх здібностей, що перевіряються, - розумової активності, саморегуляції, фонематичного слуху, словника, пам’яті й логічного мислення – дають можливість обґрунтовано робити висновок про ступінь психологічної готовності дитини до шкільного навчання.

“Програма мінімум” Р.Овчарової при обстеженні першокласників  оцінює лише ті психічні властивості (якості), без  знання яких неможливо визначити ступінь готовності до школи і знайти найсприятливіший тип класу. Такими показниками Р.Овчарова вважає:

Ø  здатність дитини до розумової активності (ініціативність і   наполегливість у розумовій діяльності);

Ø  здатність до саморегуляції навчальної діяльності (усвідомлення мети, уміння планувати дії для досягнення цілей, контролювати результати, орієнтуватися на зразок);

Ø  здатність утримувати в пам’яті невеликі порції інформації, вказівки вчителя, необхідні для виконання завдання (короткочасна пам’ять);

Ø  здатність здійснювати елементарні умовиводи, міркувати;

Ø  словниковий розвиток і здатність фонематичного сприйняття..

Її “Програма мінімум” містить такі тести: тест фонематичного слуху, тест копіювання безглуздих складів, тест словника; складні тести: тест короткочасної пам’яті та умовиводів. Іспит проводиться впродовж 15 – 20 хвилин. Спостереження за виконанням дитиною всіх чотирьох тестів дають можливість оцінювати рівень її розумової активності, використовуючи наступні критерії.

1.     Низький рівень розумової активності: до виконання завдань дитина приступає тільки після додаткових спонукань, а під час роботи часто відволікається; при виконанні тесту фонематичного сприйняття інтерес дитини викликає не виявлення помилок в артикуляційних діях перевіряльника , як це передбачається задумом тексту, а можливість зовнішньої реакції (наприклад, плеснути долонею по столу).

2.     Середній рівень: дитина не виявляє інтересу до виконання пропонованих завдань, хоча в роботу включається досить активно (охоче). Можливий варіант, коли дитина спочатку виявляє цікавість до роботи, що, однак, потім дуже швидко згасає. Запитань ставить порівняно небагато, то й ті спрямовані найчастіше не на сутність завдання, а на які-небудь другорядні моменти: “А хто намалював ці красиві буквочки?”. Ініціатива в спілкування з учителем при виконанні завдань відсутня.

3.     Високий рівень розумової активності: дитина виявляє цікавість до пропонованих завдань, обстановки, у якій проводиться співбесіда, до вчителя. Охоче підтримує з ним розмову, сама ставить запитання. У виконання завдань включається без зволікання, докладає зусиль щодо подолання труднощів, нерідко намагається продовжити спілкування з учителем. Виконуючи тест словника, охоче залучається до ігрової ситуації, вносить у неї елементи фантазування.

Під час визначення рівня готовності дитини до шкільного навчання орієнтиром може слугувати карта-характеристика, в якій закладені три рівні готовності до навчання за наступними параметрами: психологічна й соціальна готовність, розвиток шкільно-значущих психофізіологічних функцій, розвиток пізнавальної діяльності і стан здоров’я.

Діагностувати дітей при вступі до школи, визначаючи їхню готовність до навчання, можна і за такими параметрами, запропоновані З.Дощиціною, як планування, контроль, мотивація, рівень розвитку інтелекту. Дана методика допоможе вихователю дитячого садка і вчителю початкових класів визначити ступінь  шкільної зрілості дитини.

Н.Гуткіна пропонує діагностичну валідну програму, що має прогностичну значущість.

1.     Визначення домінування пізнавального чи ігрового мотиву (мотиваційна готовність).

2.     Бесіда на виявлення “внутрішньої позиції школяра”.

3.     Методика “Будиночок”(емоційно-вольова готовність, рівень довільної регуляції діяльності).

4.     Методика “Чобітки” (інтелектуальна готовність).

5.     Методика “Послідовність подій” (розвиток мовлення).

6.     Методика “Мовні схованки” (перевірка фонематичного слуху).

Методика діагностики готовності до навчання у школі дітей шестирічного віку (автори Н.Стаденко, Т.Ілляшенко, А.Обуховська) припускає комплексне вирішення завдань діагностичного характеру. Завдання виконують впродовж 50 – 40 хвилин. Та перед завданнями слід провести бесіду з дитиною.

Перші два завдання спрямовані на діагностику зорового сприйняття: здатності виділяти окремі частини зображення, співвідносити їх між собою і створювати цілісний образ за зразком.

Наступні три завдання різної складності спрямовані на дослідження здатності дитини узагальнювати змістовний матеріал, спираючись на наочність. Поєднує їх те, що у всіх трьох випадках потрібно виділяти суттєву ознаку для угрупування.

Наступне завдання підвищеної складності спрямоване на вивчення гнучкості мислення, що свідчить про високий рівень сформованості розумових операцій, їх довільності й усвідомленості. Потрібно зробити трикратне угрупування геометричних фігур, тричі самостійно змінювати головні ознаки для узагальнення.

Сьоме завдання спрямоване на розуміння змісту картинок, причинно-наслідкових зв’язків у наочних зображеннях (ситуаціях). Діти повинні самостійно розкрити зміст серії картинок і побудувати невелику розповідь.

Восьме завдання, порівняно із сьомим, - складніше. Воно спрямоване на розуміння змісту розповіді (твір Л.Толстого “Вовк і Коза”): розкриття причинно-наслідкових зв’язків у розповіді з підтекстом на основі уявлень, що виникають у дитини під час сприйняття словесного повідомлення.

Дев’яте завдання визначає взаємооберненість відносин між величинами і розміщенням предметів у просторі. З’ясовується сформованість словесно-логічного мислення у процесі встановлення протилежних відносин між величинами і розміщенням предметів у просторі без опертя на наочність.

Десяте завдання з’ясовує рівень математичних уявлень дітей: виконання дитиною низки математичних операцій – відтворення числового ряду, встановлення кількісних відносин, обчислювальні операції й розв’язання елементарної задачі.

Одинадцяте завдання містить відображення трьох заданих візерунків за зразком. Воно спрямоване на виявлення вміння орієнтуватися на зразок і точно копіювати його, на з’ясування сформованості довільної уваги, зорово-моторної координації і регулювання власних дій.

За результатами виконання діагностичних завдань, за розробленими авторами критеріями можна зробити висновок про готовність чи неготовність дітей шестирічного віку до навчання у школі.

Визначення рівня підготовленості дітей до шкільного навчання різними методами допомагає психологу зробити досить обґрунтований висновок про те, чи можна прийняти дитину до школи, чи відкласти на рік її прийом (а можливо, рекомендувати додаткове обстеження в невропатолога чи дефектолога).  

               

Ознаки неготовності дитини до школи

I.       Відхилення в соматичному і нервово-психічному здоров’ї:

ü наявність хронічних соматичних захворювань вуха, горла, носа; органів травлення; серцево-судинної системи; порушення опорно-рухового апарату;

ü наявність ознак дитячої нервозної;

ü хворобливість.

Методи вивчення:

Аналіз медичної картки дитини, бесіди з медичними працівниками ДЗО, з батьками. Безпосереднє спостереження за дитиною у процесі навчальних занять, особливо при виконанні  робіт, що потребують уваги, зосередженості, розумового напруження.

Типові вияви:

ü висока стомлюваність дитини, знижена активність, тривожність, роздратованість, надмірна неуважність, непосидючість чи загальмованість, розгальмування, уразливість, плаксивість, упертість, розбишакуватість.

ü головні болі, запаморочення, поганий апетит, нудота, безпричинний підйом температури, несприймання різких звуків, задухи, спеки, холоду, пітливість, алергічні реакції; нетримання сечі, калу. Порушення сну; страх темряви, самітності, інші хворобливі вияви.

ü часті захворювання (більше чотирьох разів упродовж року).

II.    Недостатній рівень соціальної і психолого-педагогічної готовності до школи:

ü небажання йти до школи; відсутність мотивації до навчання;

ü недостатня організованість і відповідальність дитини, невміння спілкуватися, адекватно поводитися;

ü низька пізнавальна активність;

ü низький рівень розвитку мовлення.

Методи вивчення:

Спостереження за дитиною у вільному спілкуванні, в ігровій і навчальній ситуаціях, в інших видах організованої діяльності. Бесіда з дитиною та її батьками. Організація сюжетних ігор шкільної тематики, математичних ігор. Що я знаю про наше місто, країну, тварин, рослини, моя родина. Аналіз мовленнєвої діяльності дитини (вільних висловлювань, розповідей на вільну тему, описів  об’єктів, явищ чи їх зображень).

Типові вияви:

1.     Небажання йти до школи, відсутність інтересу до навчальних занять, стійка перевага над ними ігрових видів діяльності.

2.     Порушення загальноприйнятих норм у спілкуванні з однолітками і вихователем; відсутнє нормальне спілкування з ровесниками: дитину постійно кривдять, вона беззахисна, уникає ситуацій спільної діяльності, замкнена, надмірно сором’язлива чи сама є постійним джерелом конфліктів, усе робить навпаки:

–         не розуміє соціальної позиції вихователя, спілкування з ним будується за моделями спілкування з ровесниками або батьками, близькими родичами. Соціальну позицію вихователя розуміє, але уникає прямих контактів із ним, сором’язлива, замкнена.

–         неорганізованість, безвідповідальність.

–         дитина не вміє поводитись у групі, співвідносити свої дії з діями інших дітей.

3.     Легко забуває про доручення, не хвилюється з приводу невиконаної обіцянки.

4.     Низький рівень чи відсутність допитливості та бажання якнайбільше довідатися про навколишній світ (дитина мало запитує, її нічого не цікавить).

5.     Бідність, обмеженість, безсистемність знань і уявлень про довкілля (про країну, місто, село, у якому мешкає,  про тварин і рослини, пори року).

6.     Помітні утруднення в мовній діяльності (бідність мовних форм, обмеженість лексичного запасу, наявність граматичних фраз: дитина майже використовує у своєму мовленні речення, вимовляє лише окремі слова, має великі труднощі, характеризуючи об’єкти, явища, описуючи картинки).

III.       Несформованість психологічних і психофізіологічних передумов навчальної діяльності:

Ø  недостатня сформованість інтелектуальних умінь (уміння дитини слухати, сприймати і логічно переробляти навчальну інформацію: аналізувати, порівнювати, установлювати причинно-наслідкові зв’язки і закономірності, класифікувати);

Ø  слабка довільність діяльності, недостатність довільної уваги;

Ø  недостатній рівень розвитку дрібних м’язів руки;

Ø  несформованість просторової орієнтації, зорового сприймання, координації рук, очей;

Ø  низький рівень розвитку фонематичного слуху.

     

          Методи вивчення:

Спостереження за дитиною впродовж навчальних музичних,            фізкультурних занять, у довільній діяльності. Аналіз продуктів її творчої і навчальної діяльності (малюнків, виробів із пластиліну й інших матеріалів, конструктору, результатів виконання навчальних завдань). Організація виконання дітьми спеціальних діагностичних завдань.

         Типові вияви:

1.     Труднощі при виконанні завдань, спрямованих на аналіз, порівняння, виділення головного, установлення причинно-наслідкових зв’язків – закономірностей, класифікації (дитина не може самостійно дати адекватну назву прослуханому тексту чи зображенню, правильно відповісти на запитання, що зображено і про кого, про що мовиться). Передає зміст побаченого, почутого з перекручуванням суттєвих зв’язків і закономірностей. Погано розгадує загадки, розуміє значення лише простих прислів’їв. На низькому рівні виконує діагностичні завдання.

2.     Не вміє зосередитися при виконанні навчальних завдань, утримати поставлене завдання, довести рішення до кінця, критично оцінити отриманий результат, самостійно знайти і виправити помилки.

3.     Зазнає труднощів у роботі руками: з олівцем, ножицями, пластиліном і, як наслідок, - погана якість малюнків, виробів дитини.

4.     Погана орієнтація під час сприймання наочних зображень, схем, труднощів у визначенні просторових взаємозв’язків геометричних фігур і ліній, у перенесенні зорового образу, сприйнятого на відстані, на папір.

5.     Неправильне мовлення, перекручування при відтворенні простої мелодії, простукуванні ритму.

Узагальнений “портрет” першокласника, не готового до школи

Ø  надмірна грайливість;

Ø  недостатня самостійність;

Ø  імпульсивність, безконтрольність поведінки, гіперактивність;

Ø  невміння спілкуватися з однолітками;

Ø  труднощі контактів із незнайомими дорослими (стійке небажання контактувати)  чи, навпаки, нерозуміння свого статусу;

Ø  невміння зосередитися на завданні, труднощі сприйняття словесної чи іншої інструкції;

Ø  низький рівень знань про навколишній світ, невміння зробити узагальнення, класифікувати, виділити подібність, розбіжність;

Ø  поганий розвиток тонко координованих рухів руки, зорово-моторної координації (невміння виконувати різні графічні завдання, маніпулювати дрібними предметами);

Ø  недостатній розвиток довільної пам'яті;

Ø  затримка мовного розвитку (це може бути і неправильна вимова, і бідний словниковий запас, і невміння виразити свої думки тощо).

Труднощі навчання і виховання першокласників та шляхи їх подолання

Неуважність

Можливі причини:

1.  Низький рівень розвитку довільності.

2.          Переважає ігрова мотивація навчання

3.          Низький рівень концентрації та стійкості уваги

4.          Інші психологічні причини

Критерії:

У дитини 6-7 років процеси збудження переважають над гальмуванням; чим менша дитина, тим більше гальмування. Тому у дітей 6 років мимовільна увага переважає довільну.

Діти у віці 5-7 років можуть зберігати активну увагу лише впродовж 10-15 хвилин, не більше.

Шестирічки за своїм психічним розвитком - дошкільники, провідна діяльність у них - гра; семирічки - молодші школярі, провідна діяльність - навчання.

Рекомендації: Формуванню довільної уваги  сприяє участь дитини у сюжетно-рольових іграх, образотворчій діяльності, конструюванні, аплікаційній діяльності тощо. Утримати увагу може жвава, емоційна, виразна мова педагога.

Відомо, що у грі формуються передумови навчальної діяльності. Тому навчання шестирічок відбувається через гру!

Допомога психолога(діагностика, корекційно-розвивальна програма, вправи на розвиток уваги на уроці).

 Непосидючість

Можливі причини:

1.  Низький рівень розвитку довільності.

2.         Індивідуально-психологічні особливості особистості.

3.         Інші психологічні причини.

  Критерії:

У дитини 6 -7 років процеси збудження переважають над гальмуванням; чим менша дитина, тим більше.

Діти з різним темпераментом поводяться по-різному.

Холерики,   на  відміну  від  флегматиків,  наприклад,  не  можуть займатися   однією   справою.   Гіперактивній   дитині   важко   сидіти нерухомо.

Рекомендації:

Формуванню довільності сприяє участь дитини у сюжетно-рольових іграх, образотворчій діяльності, конструюванні, аплікаційній діяльності тощо.

Допомога психолога (психодіагностика типу темпераменту, корекційно-розвивальна програма, вправи на розвиток довільності).

Врахування у навчанні індивідуальних особливостей (тип темпераменту, гіперактивність тощо).

Не може одразу зрозуміти пояснення

Можливі причини:

1.  Несформованість прийомів навчальної діяльності.

2.         Слабка концентрація уваги.

3.         Низький рівень розвитку сприйняття.

4.         Низький рівень розвитку загального інтелекту.

5.         Інші психологічні причини.

     Критерії:

Для успішного навчання необхідна сформованість компонентів навчальної діяльності: навчальне завдання, навчальні дії та дії контролю й оцінки. Для сприйняття навчального завдання дитині необхідна опора не на наявну ситуацію, а на зміст, що складає її контекст, розуміння позиції дорослого та умовного змісту його запитань, підпорядкування поведінки і дій дитини певним нормам і правилам. Навчальна діяльність передбачає високий рівень контролю, який повинен базуватися на адекватній оцінці дій і можливостей.

Рекомендації:

Для прийняття навчального завдання потрібна система занять -сюжетно-рольових ігор.

Треба учити "бачити" інших, показати можливість переходу з однієї позиції на іншу в певній ситуації, допомогти дитині стати на позицію учителя, мами, вихователя. Тут можуть допомогти режисерські ігри.

Необхідна допомога психолога (діагностика інтелекту, пізнавальної сфери, складання корекційно-розвивальної програми).

Неохайне ведення зошита

Можливі причини:

1.  Слабкий розвиток тонкої моторики пальців рук.

2.         Несформованість прийомів навчальної діяльності.

3.         Недостатній обсяг уваги.

4.         Низький рівень розвитку пам'яті.

5.         Інші психологічні причини.

 Критерії:

Дрібні м'язи пальців і кистей рук ще слабко розвинені, тому швидко настає втома (через 1,5 - 2,5 хвилин під час безперервного письма).Пам'ять, як увага, має переважно мимовільний характер.

 Рекомендації

Сприяють розвитку тонкої моторики руки уроки праці, малювання (ліплення, аплікаційна діяльність, складання мозаїки, плетіння з бісеру, в'язання, робота з глиною, квасолею тощо).

Продуктивність мимовільного запам'ятовування збільшується, коли завдання потребує від дитини активної орієнтації в матеріалі, виконання розумових операцій (придумування слів, встановлення конкретних зв'язків тощо).

Запам'ятовування має бути мотивованим, в умовах виконання дитиною доручень дорослого в ігровій діяльності.

Будь-яке завдання необхідно повторити кілька разів, перш ніж учень почне його виконувати

Можливі причини:

1.  Низький рівень концентрації і стійкості уваги.

2.          Низький рівень довільності.

3.          Несформованість    уміння    виконувати    завдання    за    усною інструкцією дорослого.

4.          Несформованість передумов навчальної діяльності.

5.  Інші психологічні причини.
    Критерії:

У   дитини   6-7   років   процеси   збудження   переважають   над гальмуванням; чим менша дитина, тим більше.

Для успішного навчання необхідна сформованість компонентів навчальної діяльності: навчальне завдання, навчальні дії та дії контролю й оцінки. Для сприйняття навчального завдання дитині необхідна опора не на наявну ситуацію, а на зміст, що складає її контекст, розуміння позиції дорослого та умовного змісту його запитань, підпорядкування поведінки та дій дитини певним нормам і правилам.

Навчальна діяльність передбачає високий рівень контролю, який повинен базуватися на адекватній оцінці дій та можливостей.

Рекомендації: Формуванню довільності сприяє участі дитини   у сюжетно-рольових іграх, образотворчій діяльності, конструюванні, аплікаційній діяльності тощо.

Для сприймання навчального завдання потрібна система занять -сюжетно-рольових ігор.

Уміння розв'язувати завдання залежить від здатності стати на позицію іншого, яка формується у спілкуванні з іншими дітьми через систему занять - ігор з правилами.

Треба учити "бачити" інших, показати можливість переходу з однієї позиції на іншу в певній ситуації, допомогти дитині стати на позицію учителя, мами, вихователя. Тут можуть допомогти режисерські ігри.

Необхідна допомога психолога (діагностика пізнавальної сфери, складання корекційно-розвивальної програми).

Погано орієнтується у зошиті

Можливі причини:

1.  Низький рівень розвитку сприйняття й орієнтування в просторі.

2.          Низький рівень розвитку довільності.

3.          Слабкий розвиток дрібної мускулатури кисті рук.

4.          Інші психологічні причини.

            Критерії:

У дитини 6 -7 років процеси збудження переважають над гальмуванням; чим менша дитина, тим більше.

Дрібні м'язи пальців і кисті рук у дітей 6-7 років ще слабко розвинені, швидко настає втома.

Рекомендації: Формування довільності сприяє участь дитини у сюжетно-рольових іграх, образотворчій діяльності, конструюванні, аплікаційній діяльності тощо.

Сприяють розвитку тонкої моторики руки уроки праці, малювання (ліплення, аплікаційна діяльність, складання мозаїки, плетіння з бісеру, в'язання, робота з глиною, квасолею тощо).

Підносить руку, а замість відповіді мовчить

1.  Несформованість ставлення до самого себе як до школяра.

2.          Занижена самооцінка.

3.          Низький рівень розвитку довільності.

4.          Інші психологічні причини.

      Критерії:

Дитина  неадекватно   сприймає  конкретну  ситуацію,   не   вміє подивитися на себе збоку і бачити інших з різних боків, не знає, як аналізувати і зіставляти свої та чужі роботи.

    Рекомендації:

Не треба штучно знижувати самооцінку дитини.

Треба учити "бачити" інших, показати можливість переходу з однієї позиції на іншу в певній ситуації, допомогти стати на позицію учителя, мами, вихователя. Тут можуть допомогти режисерські ігри.

Постійно  відволікається  на уроках,  залазить  під парту, грається, їсть

    1.Переважає ігрова мотивація навчання.

      2.Індивідуально-психологічні особливості.

3.          Низький рівень розвитку концентрації і стійкості уваги.

4.          Низький Несформованість ставлення до себе як до школяра.

5.          рівень розвитку довільності.

6.          Несформованість прийомів навчальної діяльності.

7.          Інші психологічні причини.

Критерії:

У дитини 6-7 років процеси збудження переважають над гальмуванням; чим менша дитина, тим більше.

Гіперактивній дитині важко сидіти нерухомо.

Шестирічки за своїм психічним розвитком - дошкільники, провідна діяльність у них - гра, семирічки - молодші школярі, провідна діяльність - навчання.

Для успішного навчання необхідна сформованість компонентів навчальної діяльності: навчальне завдання, навчальні дії та дії контролю й оцінки. Для сприйняття навчального завдання дитині необхідна опора не на наявну ситуацію, а на зміст, що складає її контекст, розуміння позиції дорослого та умовного змісту його запитань, відповідність поведінки та дій дитини певним нормам і правилам. Навчальна діяльність передбачає високий рівень контролю, який має базуватися на адекватній оцінці дій і можливостей.

Рекомендації: Формуванню довільності сприяє участь дитини у сюжетно-рольових іграх, образотворчій діяльності, конструюванні, аплікаційній діяльності тощо.

Для сприйняття навчального завдання потрібна система занять -сюжетно-рольових ігор.

Уміння розв'язувати завдання залежить від здатності стати на позицію іншого, яка формується у спілкуванні з іншими дітьми через систему занять - ігор за правилами.

Треба учити "бачити" інших, показати можливість переходу з однієї позиції на іншу, допомогти дитині стати на позицію учителя, мами, вихователя. Тут можуть допомогти режисерські ігри.

Боїться опитування вчителя

Можливі причини:

1.  Занижена самооцінка.

2.          Можливі проблеми в сім'ї.

3.          Внутрішній стресовий стан.

4.          Індивідуально-психологічні особливості особистості. \     5. Інші психологічні причини.

Критерії:

Дитина неадекватно сприймає конкретну ситуацію, не вміє подивитись на себе з боку і бачити інших з різних боків, не знає як аналізувати і зіставляти свої і чужі роботи.

Тривожна   дитина   швидко   втомлюється,   будь-яке   завдання викликає в неї занепокоєння.

 Рекомендації:

Не треба штучно знижувати самооцінку дитини.

Треба учити "бачити" інших, показати можливість переходу з однієї позиції на іншу, допомогти їй стати на позицію вчителя, мами, вихователя. Тут допоможуть режисерські ігри.

Емоційний стан учителя впливає на емоційний стан дитини на уроці. Авторитарний стиль учителя викликає стан тривоги в учня.

Дозволяти учням помилятися, бо вони ще вчаться. Ставитися до помилок спокійно. Створювати ситуацію успіху на уроці. Враховувати індивідуальні особливості учня.

Під час уроку виходить і довго буває відсутнім

Можливі причини:

1.  Відсутня навчальна мотивація.

2.          Несформованість ставлення до себе як до школяра.

3.          Занижена самооцінка.

4.          Внутрішній стресовий стан.

5.          Труднощі із засвоєнням матеріалу, пов'язані із ЗПР.

6.          Інші психологічні причини.

           Критерії:

Дитина неадекватно сприймає конкретну ситуацію, не вміє подивитися на себе збоку і бачити інших з різних боків, не знає як аналізувати і зіставляти свої і чужі роботи.

Тривожна   дитина   швидко   втомлюється,   будь-яке   завдання викликає в неї занепокоєння.

 Рекомендації:

Не треба штучно знижувати самооцінку дитини. Треба учити "бачити" інших, показати можливість переходу з однієї позиції на  іншу,  допомогти їй  стати  на позицію  вчителя,  мами, вихователя. Тут можуть допомогти режисерські ігри. Емоційний стан учителя впливає на емоційний стан дитини на уроці.

Авторитарний стиль учителя викликає стан тривоги в учня. Дозволяти учням помилятися, бо вони ще вчаться. Ставитися до помилок спокійно. Створювати ситуацію успіху на уроці. Враховувати індивідуальні особливості учня.

Необхідна допомога психолога (діагностика інтелекту, пізнавальної сфери, складання корекційно-розвивальної програми).

РОБОТА ПСИХОЛОГА З БАТЬКАМИ

На перших зборах майбутніх першо­класників проводиться анкетування батьків.

1.      Дитина:

а)      прізвище, ім'я;

б)      скільки років, місяців.

2.      Мати:

а)      прізвище, ім'я, по батькові;

б)      рік народження;

в)      освіта, професія, місце роботи.

3.      Батько:

а}прізвище, ім'я, по батькові;

б)      рік народження;

в)      освіта, професія, місце роботи.

4.Склад сім’ї (хто постійно проживає з дитиною).

5.Чиє інші діти, їхній вік, які стосунки з ними у дитини?

6.Кого з членів сім'ї дитина любить най­більше?

7.Чи була патологія під час вагітності, пологів?

8.Чи часто дитина хворіє, які тяжкі за­хворювання, травми перенесла?

9.Основні види ігор і занять удома.

10.Які іграшки подобаються, хто їх при­бирає?

11.Чи проводяться розвивальні занят­тя вдома, які, як часто?

12.Які гуртки, секції відвідує дитина?

13.Як часто у вашому домі бувають гості (частіше, ніж раз на тиждень, частіше, ніж раз на місяць, рідше), хто вони?

14.Як часто ви ходите з дитиною кудись і куди саме?

15.Як ви караєте дитину (назвати, які засоби найбільш дієві).

16.Які засоби заохочення ви застосовує­те, які з них найбільш дієві?

17.Чи відвідувала дитина дитячий са­док, який час, як ставиться до відвідуван­ня цього закладу?

18.Які у малюка стосунки з іншими дітьми, якщо виникають труднощі, то яко­го плану?

19.Що вас хвилює в дитині?

20.Про що ви хотіли б дізнатися і які поради отримати від нас?

ПОРАДИ БАТЬКАМ

1.      Для дитини ви — зразок мовлення, адже діти вчаться мови наслідуючи, слу­хаючи, спостерігаючи. Ваша дитина обов'язково говоритиме так, як ви.

2.      Дитина успішно засвоює мову в той момент, коли дорослі слухають її, спілку­ються з нею. розмовляють. Виявляйте го­товність слухати. Якщо роль слухача вас втомлює, якщо ви поспішаєте, не забувай­те: терпіння, виявлене вами в дошкільний період, суттєво полегшить ваші проблеми в майбутньому.

3.      Приділяйте дитині якомога більше часу. Саме в дошкільні роки закладають­ся основи впевненості в собі Та успішного мовного спілкування поза сім'єю. Від сту­пеня раннього мовного розвитку залежати­ме подальший процес розвитку дитини в школі.

4.      Не забувайте, що мова та мовлення краще розвиваються в атмосфері спокою, безпеки та любові.

5.      У кожної дитини свій темперамент, свої потреби, інтереси, симпатії та анти­патії. Поважайте її неповторність.

6.      Ставте для себе та для дитини реальні завдання. Ведіть і спрямовуйте, але не підштовхуйте.

7.      Забезпечуйте дитині широкі можли­вості користування кожним із 5 відчуттів: вона повинна бачити, слухати, торкатися руками, куштувати на смак і відчувати різноманітні елементи навколишнього світу.

8.      Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику м'язів руки, аби їй було легше опановувати письмо. Для цього необхідно багато вирізати, малювати, зафарбовува­ти, будувати, складати невеликі за розмі­ром деталі, зображення тощо.

9.      Забезпечуйте всі можливості та умо­ви для повноцінної гри дитини. Гра—це її провідна діяльність, це її ро­бота. Л.Виготський зазначав: «Чим краще дитина грається, тим краще вона підготов­лена до навчання в школі».

10.    Допомагайте дитині осягнути склад числа. Немає необхідності, щоб дитина механічно могла лічити до 100 і більше. Нехай вона рахує до 10—20. але їй вкрай необхідно розуміти, знати, з яких чисел можна скласти 5, а з яких — 7 тощо. Це є основою понятійного розуміння основ арифметики, а не механічного запам'ято­вування.

11.    Працюйте з дитиною над розвитком її пам'яті, уваги, мислення. Для цього сьо­годні пропонується багато ігор, головоло­мок, задач у малюнках, лабіринтів тощо в різних періодичних та інших виданнях для дітей.

12.    Запровадьте для дитини вдома єди­ний режим і обов'язково дотримуйтеся його виконання всіма членам родини.

13.    Дитина повинна мати вдома певне доручення і відповідати за результат його виконання.

14.    Необхідною умовою емоційно-вольо­вого розвитку дитини є спільність вимог до неї з боку всіх членів родини.

15.    Не завищуйте і не занижуйте само­оцінку дитини. Оцінюйте її результати адекватно, і доводьте це до її відома.

Отже, саме в дошкільному дитинстві відбувається інтенсивний розвиток усіх пізнавальних психічних процесів, які в майбутньому визначають готовність ди­тини до школи, і найбільша роль у цей пе­ріод в розвитку та становленні дитини на­лежить батькам. Саме вони мають забез­печити своєму малюку найбільш сприят­ливі умови для розвитку і серйозно «працювати» в цьому напрямку, якомога частіше спілкуючись з дитиною. Чим ра­ніше починається така взаємодія батьків з дітьми, тим краще, але хочемо зазначити: ніколи не пізно почати таку батьківську «роботу». Вона може стати чудовим та захоплюючим заняттям— адже це процес творення людини, доросле життя якої пев­ною мірою визначається тим, чого вона навчилася в дошкільному дитинстві, спілкуючись з мамою і татом. Цікавим є такий факт: люди, які досягають успіху в житті, наголошують на значущості й важ­ливості того, що дається дитині батьками.

У роботі з шестирічками доцільним є використання такої форми узагальнення, як називання загальної кількості пред­метів. При цьому можна використовувати не тільки предметне оточення, а й тексто­вий матеріал. Прочитати дітям казку. Після прочитання і детального аналізу тек­сту попросити назвати всіх добрих і кмітли­вих героїв казки, підрахувати їхню кількість і записати її цифрою. Порівняти між собою множини. Записати словами їхні імена, порівняти їх за звучанням і на­писанням тощо. Операції аналізу й уза­гальнення можна вводити в кожну дитячу гру, наповнювати ними будь-яку практич­ну діяльність. Так. при прибиранні іграшок (з якими шестирічні граються з превели­ким задоволенням) запропонувати дітям: «Складіть схожі за кольором іграшки до кошика, а всі інші—до ящика» тощо.

Під час вивчення дітьми букв доцільно використовувати вправи на виділення за­даної букви з-поміж інших: запропонувати знайти у віршику всі великі букви «А», за­писати кию кількість цифрою, потім знай­ти всі маленькі букви «а» у віршику, підра­хувати їхню кількість, множини порівняти між собою. Доцільною є і така вправа, як знаходження у тексті всіх великих букв і підрахування їхньої кількості, що сприяє розвитку зосередженості та уваги. Під час опанування вміння виділення букви з фону інших букв можна запропонувати знаходи­ти в тексті задані слова, словосполучення і навіть невеличкі речення.

Дуже ефективною для розвитку логічно­го мислення є вправа на порівняння. Спо­чатку доцільно, наприклад, порівнювати букви між собою. Порівняння здійснюєть­ся за алгоритмом, схемою або словесним планом. Наприклад: «Що це?» (букви), «Які вони за розміром?», «З якої кількості еле­ментів складаються?», «Який звук на письмі позначають?», «Де в словах пишуть­ся?» тощо.

Показовою є вправа на знаходження четвертого зайвого з використанням еле­ментів граматики. Мабуть, важко знайти шестирічну дитину, яка не покаже або не напише букву «А».

         Одним із показників мисленнєвого розвитку дітей є обізнаність, тобто певний запас знань про навколишній світ. Але треба пам’ятати, що цей критерій не за всіх умов є показником розвитку саме логічного мислення дитини. Так, наприклад, уміння читати, писати, рахувати і швидкість цих процесів є необхідними і показовими для пізнавального розвитку, але не основними. Як показують дослідження, читання, письмо, лічба у шестирічних можуть бути суто механічними діями, переважно продуктом пам’яті, а не глибоко усвідомленими явищами, які потребують активної роботи мислення. Більш надійним показником є ступінь узагальненості знань, їх гнучкість. Таким самим надійним показником є опанування  раціональних прийомів аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, тобто внутрішніх логічних механізмів мислення. Всі ці прийоми можна застосовувати до матеріалу будь-якого змісту і в будь-яких сферах діяльності дитини. Вони становлять основу для засвоєння теоретичних знань в умовах подальшого шкільного навчання.

Адаптація та дезадаптація дитини в школі

Перехід від дошкільного віку до школярства в дитячій психології називають малою кризою. Це критичний вік. Які труднощі спіткають дитину в цей період? Які природні механізми адаптації та за яких умов вони “спрацьовують”?

Спочатку сформулюємо критерії адаптації, які умовно можна поділити на об’єктивні та суб’єктивні. Об’єктивні показники адаптації – це адекватна поведінка та успішне навчання. До суб’єктивних належать самовдоволення, яке виявляється в емоційному стані, та внутрішній комфорт.

Навчальна діяльність складається з фізіологічного, психічного, інтелектуального, соціального, педагогічного та інших аспектів. Адаптація дитини до школи теж має безліч аспектів. Розглянемо деякі з них.

I.                  Особливістю соціальної адаптації є пошук дитиною свого місця в групі однокласників, можливість виявити свої здібності та інтереси. Якщо дитина набула досвіду спілкування, встановлення стосунків та поведінки в конфліктних ситуаціях в умовах дитячого закладу в дошкільному віці, то адаптація в класному колективі проходить швидко. Тривалий, іноді болісний період адаптації переживають діти, які одночасно з навчанням набувають досвіду щоденного спілкування з різними за характером однокласниками, шукають способів самоствердження. Вчителеві та вихователеві необхідно зрозуміти причини неадекватної поведінки дитини. Доброзичлива атмосфера в класі, а також цілеспрямовані виховні завдання та ігри, в яких дитина вчиться виявляти себе і з повагою ставитись до інших, допоможуть швидше знайти своє місце в класі.

II.                У першому класі зустрічаються діти, які граються на уроках, на перервах, а виконання навчальних завдань для них стає лихом. Чому трапляються такі випадки такі випадки? Це діти, у віковому розвитку яких не закінчився період дошкілля, коли вся внутрішня енергія спрямована на гру та спілкування. Це так звані психологічно не готові до навчання діти. У цьому випадку тільки умови, за яких навчання  засноване на грі та спілкуванні, допомагають дитині задовольнити свою потребу в грі не за рахунок навчання. З виховною метою треба формувати мотивацію навчання та ціннісні орієнтири.

III.             З початком навчання перед дитиною ставлять нові вимоги соціальної поведінки, дисципліни, обов’язкового режиму та обмежень. Ступінь адаптації до нової соціальної ролі школяра визначається рівнем вольового розвитку та саморегуляції. За невисокого рівня психічних процесів сприймання вимог відбувається поступово. Успішний процес психологічної адаптації таких дітей залежить від дорослих. Атмосфера вимогливості й доброзичливості прискорює формування вольової саморегуляції.

IV.            Зміна ролей від дошкільника до учня призводить і до нових стосунків у ланці “дитина – батьки”. Тепер поряд з турботою дитина відчуває, що ставлення до неї залежить від результатів навчання.

Надзвичайно велика роль в адаптації належить сім’ї, дорослим. Тому особливе значення в профілактиці труднощів адаптації має поглиблена психологічна консультація на основі тестування та спостереження ще на етапі вступу до школи. Батькам необхідно давати рекомендації з урахуванням індивідуальних особливостей дитини – як правильно підготувати її до школи, які проблеми спіткають майбутнього школяра тощо.

За перших ознак дезадаптації необхідно проводити роботу з батьками щодо труднощів дитини. Тільки безумовне сприймання дитини батьками, розуміння ті підтримка в складних ситуаціях створюють відчуття захищеності, внутрішнього комфорту в дитини.

V.         Багато важать для успішної адаптації стосунки “учень – учитель”. Адже дитина перебуває у великій емоційній залежності від учителя. Саме вчитель створює (або не створює) умови для повного розкриття потенційних можливостей дитини. Тому важливо зрозуміти справжні причини та психологічні механізми неадекватної поведінки й навчальних невдач. З цією метою  можуть проводити так звані “малі педради”, на яких вчителі, які працюють з дітьми, аналізують причини дезадаптації і розробляють відповідні рекомендації.

Вияви дезадаптації в початковий період

Ø  швидка втомлюваність; значний спад працездатності на кінець дня й тижня;

Ø  підвищена тривожність, плаксивість;

Ø  неадекватна поведінка;

Ø  невміння формувати стосунки з дітьми та дорослими;

Ø  неуспішність у навчанні.

          Основні причини труднощів під час адаптації:

1.     Психофізіологічні особливості:

-         слабкий тип нервової системи;

-         підвищена сензитивність;

-         надмірне збудження.

2.     Особливості розвитку:

-         несформованість емоційно-вольової сфери;

-         слабка саморегуляція поведінки.

3.     Хибні методи виховання в сім’ї:

-         виховання за типом “ кумир у сім’ї”;

-         не сприйняття дитини;

-         батьківська вседозволеність.

              Дослідження цих причин допомагає розробити програму допомоги дитині в адаптації.

              Рекомендується проводити такі заходи:

1.     Індивідуальна робота з психологом – корекційні ігри, бесіди.

2.     Консультації батькам.

3.     Малі педради.

4.     Ігри та завдання з метою корекційно-виховної роботи.

Такий комплексний підхід дає результати: вже на кінець другої чверті дитина долає труднощі.

Отже, готовність дитини до шкільного навчання складається з багатьох компонентів. Недостатня сформованість якогось із них не може не позначитися на її адаптації до школи. Ще складніше, якщо неготовність виявляється за багатьма показниками.

Саме для того, щоб вчасно запобігти можливих труднощів, необхідне психологічне обстеження готовності дітей до школи за показниками загального психічного розвитку. Зрозуміло, що діагностика – не самоціль. За виявленими ознаками неготовність дитини до навчання важливий і наступний крок – забезпечення їй необхідної психолого-педагогічної допомоги. Найкраще було б здійснювати психолого-педагогічний контроль за розвитком дитини та потрібну корекцію заздалегідь, протягом дошкільного віку, інакше, долучена до навчального процесу не готовою до нього, вона приречена на труднощі і долатиме їх нелегко. Проте цю проблему швидко не вирішити хоча б тому, що дошкільними дитячими закладами охоплена менша частина дітей. Набагато реальніше продіагностувати  шестирічних дітей і з тими, що виявляють неготовність до навчання, працювати протягом року.

Тести для батьків

№1.

        Дає змогу визначити, чи готові ви віддати свою дитину до школи.

1.     Мені здається, що моя дитина вчитиметься гірше за інших дітей.

2.     Я побоююсь, що моя дитина часто ображатиме інших дітей.

3.     На мій погляд, чотири уроки – це непомірне навантаження на малюка.

4.     Важко бути впевненим, що вчителі молодших класів добре розуміють дітей.

5.     Дитина може спокійно вчитися тільки в тому випадку, коли вчителька – її рідна мати.

6.     Важко уявити, що першокласник може швидко навчитись читати, писати, рахувати.

7.     Мені здається, що діти в цьому віці ще не здатні дружити.

8.     Боюсь навіть думати про те, що моя дитина обходитиметься без денного сну.

9.     Моя дитина часто плаче, коли до неї звертається доросла незнайома людина.

10.           Моя дитина ніколи не ходила до дитячого садка і весь час проводила з матусею.

11.           Початкова школа, на мою думку, рідко здатна чогось навчити дитину.

12.           Я побоююсь, що однокласники дражнитимуть мою дитину.

13.           Мій малюк значно слабший за своїх однолітків.

14.           Боюсь, що вчителька не зможе правильно оцінити успіхи кожної дитини.

15.           Моя дитина часто каже: “Мамо, ми підемо до школи разом!”

Впишіть свої відповіді до таблиці: якщо згодні з твердженням, напишіть хрестик  після косої рисочки, якщо незгодні – залиште клітинку порожньою.

1	2	3	4	5
1)	2)	3)	4)	5)
6)	7)	8)	9)	10)
11)	12)	13)	14)	15)
Разом:

                                  Аналіз результатів

î  до 4 балів – це означає, що у вас є всі підстави оптимістично чекати 1 вересня (ви самі достатньо готові до шкільного життя вашої дитини);

î  5 – 10 балів – краще підготуватися до можливих труднощів заздалегідь;

î  10 балів і більше – було б непогано порадитися з дитячим психологом.

А тепер звернемо увагу на те, в яких стовпчиках отримано 2 чи 3 хрестики:

1 – необхідно більше займатися іграми і завданнями, які розвивають пам’ять, увагу, дрібну моторику;

2 – необхідно звернути увагу на те, чи вміє ваша дитина спілкуватися з іншими дітьми;

3 – передбачаються труднощі, пов’язані із здоров’ям дитини, але ще є час для загартування;

4 – побоювання, що дитина не знайде контакту з учителем: треба пограти з дитиною в сюжетно-рольові ігри за шкільною тематикою;

5 – дитина дуже прив’язана до матері. Може, краще віддати її в невеличкий клас чи віддати до школи на наступний рік? У будь-якому випадку корисно пограти з дитиною в школу.

Вольова готовність до школи

         Дає змогу визначити, наскільки у дитини розвинені вольові звички – стійкі способи саморегуляції діяльності (трудової, навчальної) та спілкування. Вони є основою довільного запам’ятовування, уваги, навичок мислення.

1.     Чи достатньо сформовані у дитини гігієнічні навички (чистить зуби вранці, миє руки перед їжею):

а) робить завжди сама, без нагадування;

б) робить завжди, але інколи треба нагадувати;

в) без спеціального нагадування не робить.

2.     Чи допомагає дитина вдома по господарству (миє посуд, прибирає постіль, накриває на стіл):

а) робить постійно;

б) робить часто;

в) робить дуже рідко.

3.     Чи є у дитини стійкі навички самообслуговування (може сама собі приготувати бутерброд, одягнутися відповідно до погоди, зав’язати шарф):

а) є достатньою мірою;

б) є деякі;

в) немає.

4.     Чи вміє дитина утримувати увагу досить тривалий час (15 – 20 хвилин), коли знаходиться сама (у читанні вголос, малюванні, грі):

а) дуже часто вміє;

б) вміє зрідка;

в) не вміє.

5.     Чи здатна дитина керувати своїми бажаннями (не їсть перед їжею цукерок, хоча вони їй доступні; не капризує, коли старші щось заборонили):

а) уміє достатньою мірою;

б) уміє тільки зрідка;

в) не вміє.

6.Чи вміє дитина поводитися за столом (правильно сидить, охайно їсть):

а) як правило вміє;

б) вміє, але робить далеко не завжди;

в) не вміє.

7. Чи є у дитини більш-менш стійкі інтереси: слухання музики, малювання, заняття мовами, конструювання, ліплення з пластеліну:

а) всі досить стійкі;

б) інтереси є, але весь час змінюються;

в) наявні інтереси відсутні.

3.    Чи вміє дитина поводитись у суспільстві (не перебиває старших, без нагадування вітається, прощається, дякує):

а) вміє;

б) вміє, але інколи доводиться нагадувати;

в) не вміє.

4.    Чи дотримується дитина  певного режиму дня (часу прогулянки, їжі):

а) як правил, так;

б) взагалі дотримується, але інколи порушує;

в) ні, не дотримується.

5.    Якщо дитина ставить запитання, чи завжди вона вислуховує відповіді:

а) як правило, з цікавістю вислуховує пояснення;

б) інколи, відповідаючи на запитання, не слухає, відволікається;

в) інколи запитує просто так, не потребуючи відповіді.

6.    Чи прибирає за собою іграшки після гри, альбом після малювання, книжки, зошити після читання, письма:

а) завжди прибирає;

б) завжди прибирає після нагадування;

в) не прибирає.

Аналіз результатів

Варіант відповіді (а) в кожному запитанні – 3бали , другий (б) – 2бали, третій (в) – 1бал.

Потім знаходять суму балів, одержаних в усіх 11 запитаннях.

Рівень сформованості вольових звичок визначається за такими критеріями:

-         високий – 33 – 27балів;

-         добрий – 26 – 22бали;

-         середній – 21 – 18балів;

-         низький – 18балів і нижче.

ПАМ'ЯТКА БАТЬКАМ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

Від п'ятирічної дитини до мене тільки крок, від новонародженого до п'ятирічного - страшна відстань. Л.Толстой

1. Любіть дитину. Не забувайте про тілесний контакт із дитиною. Знаходьте радість у спілкуванні з дітьми. Дайте дитині місце в сім'ї.

2. Хай не буде жодного дня без прочитаної книжки.

3. Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Цікавтесь справами і проблемами дитини.

4. Дозвольте   дитині   малювати,   розфарбовувати,   вирізати, наклеювати, ліпити.

5. Відвідуйте театри, організовуйте сімейні екскурсії по місту.

6. Надавайте перевагу повноцінному харчуванню дитини, а не розкішному одягу.

7. Обмежте перегляд телепередач до 30 хвилин.

8. Зверніть увагу на те, що діти мають інформацію на тему сексу. Не дайте темі бути домінуючою.

9. Привчайте дітей до самообслуговування і формуйте трудові навички і любов до праці.

10. Не робіть з дитини лише споживача, хай вона буде рівноправним членом сім'ї з своїми правами та обов'язками.

                             ТЕСТИ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ

Тест фонематичного слуху

Мета: Перевірити рівень фонематичного слуху.

Інструкція. Експериментатор пропонує дитині: «Давай пограємося в школу:

ти будеш учителем, а я - учнем». Діставши згоду, продовжує: «Я буду повто­рювати яке-небудь слово, а якщо зіб'юся, зроблю помилку і ти почуєш інше слово, зразу вдар ось так (показує). Цим ти ніби вкажеш мені на мою помилку. А далі назвеш те слово, яке я сказала помилково. Якщо ж я буду називати тільки те слово, яке ми обрали, то коли я закінчу, ти скажеш: "Все правильно ". Давай спро­буємо. Слухай: рама, рама, рама, рама, вікно, рама, рама ...». Почувши «вікно», учень ляскає долонею по столу й говорить: «Ви сказали "вікно"».

     Переконавшись у тому, що завдання зрозуміле, експериментатор переходить безпосередньо до дослідження. Воно складається з чотирьох завдань. Перше завдання пропонується лише для ознайомлення і тренування (його результати не враховуються при оцінюванні даного тесту), три інші завдання - залікові.

Набори слів (вимовляється одне слово за 0,5-0,7 секунди)

І

Рама, рама, рама, рама, лама, рама, рама, рама, рама, рама, рама.

Поріг, поріг, поріг, політ, поріг, поріг, поріг, поріг, поріг, поріг, поріг

Рампа, рампа, рампа, рампа, лампа, рампа, рампа, рампа, рампа, рампа, рампа.

                                                                II

Коса, коса. коса, коса, коса, коса. коза. коса, коса, коса, коса.

Сірка, сірка, сірка, зірка, сірка, сірка, сірка, сірка, сірка, сірка, сірка.

Світ, світ, світ, світ, світ, світ, світ, світ, світ, цвіт. світ.

Ситий, ситий, ситий, ситий, шитий, ситий, ситий, ситий, ситий, ситий

                                                                  

                                                                  III

Шар, шар, шар, жар. шар, шар, шар, шар, шар, шар, шар.

 Пошити, пошити, пошити, пошити, пошити, пошити, пошити, пошити, пошити. Шашка, шашка, шашка, чашка, шашка, шашка, шашка, шашка, шашка, шашка. Шукати, шукати, сукати, шукати, шукати, шукати, шукати, шукати, шукати.

                                                                   IV

Гора, гора, гора, гора, кора. гора, гора, гора, гора, гора, гора.

Гірка, гірка, гірка, гірка, гірка, гірка, гірка, гірка, гірка, зірка, гірка.

Голос, голос, голос, голос, голос, голос, голос,  колос, голос, голос, голос.

Догодити, догодити, догодити, доходити, догодити, догодити, догодити.

     

     Якщо в тому чи іншому рядку за умови нормального темпу промовляння (одне слово за одну секунду) дитина не може виявити «зайве» слово або помилилася, то після 1-2 наступних завдань слід повернутися до цього рядка і повторити його повільніше (вимовляється одне слово за 1,5 секунди).

 Оцінювання результатів

      Система оцінювання у цьому тесті має одну суттєву особливість: з одного боку, вища оцінка (3 бали) виставляється тільки за умови бездоганного виконання всіх чотирьох завдань; з іншого боку, не має значення, у якій кількості завдань учень припустився тієї чи іншої помилки, в одному чи у чотирьох. За наявності помилок оцінка за виконання тесту виставляється за тим завданням, яке виконане найгірше (тобто помилки не додаються). Використовується чотирибальна шкала оціню­вання.

Інтерпретування результатів

0 балів - якщо хоча б у одному із завдань дитина не спромоглася помітити «зайве» слово; при цьому застосовувалися повтори, уповільнене промовляння даного рядка слів;

1 бал - дитина помітила «зайве» слово лише при повторенні рядка в упо­вільненому темпі;      

2 бали — дитина помітила «зайве» слово за звичайного темпу подання слів, але не ляснула долонею по столу - «зайве» слово назвала лише після подання усього рядка;

3 бали - в усіх завданнях з першого подання учень вчасно ляснув долонею по столу й правильно назвав «зайве» слово.

Оцінювання рівня фонематичного слуху дитини:

0 – низький рівень;

1-2 – середній рівень;

3 – високий рівень.

Тест копіювання безглуздих складів

Мета: Виявити рівень розвитку саморегуляції. Обладнання: 10 наборів карток зі складами, які написані від руки.

Інструкція. Склади містять усі графічні елементи, які необхідні для прогно­зування успішності оволодіння навичками письма у шкільному класі. Ось склади (10 варіантів рівноцінних завдань):

1. Вел зу бот	б. Бру то шас
2. Ко рат вен	7. Тор же мур
3. Са пре веж	8. Лу кеб шан
4. Пул ке баш	Р. Су боз кип
5. Кот взо ли	10. Гор ну маж

    

       Один з наборів складів із наведених десяти подається дитині на спеціальній картці.

«Подивись, - говорить експериментатор, - тут щось написано. Виявляється, у нас в гостях був зайчик (інопланетянин) і залишив тобі записку. Ти ще не вмієш писати, але спробуй це перемалювати. Добре придивися й напиши так само на аркуші».

     Час виконання завдання не обмежується. Однак експериментатор звертає увагу на випадки, коли дитина особливо повільна, що свідчить про флегматичний тип темпераменту.

     Трапляється, що несмілива чи збентежена дитина заявляє, що вона не може перемальовувати літери, тому що не вміє писати. У такому разі їй можна запро­понувати перемалювати спочатку будиночок, потім геометричні візерунки - пря­мокутники, кола, ромбики - і тільки потім, після неодноразового заохочення її дій, знову запропонувати перемалювати склади. Оцінюється, звісно, тільки це останнє завдання.

Оцінювання результатів

1 бал - каракулі;

2 бали - є подібність до зразка, але розпізнати можна не більше ніж три літери;

3 бали - можна прочитати щонайменше 4 літери;

4 бали - можна прочитати всі літери;

5 балів - кожна літера написана чітко, вся фраза має нахил не більше ніж 30°.

     Тут виникають запитання. По-перше, чому цей тест характеризує розвиток саме здатності до саморегуляції? Відповісти можна так: для того, щоб більш-менш точно скопіювати той чи інший набір складів, дитина має виконати цілий комплекс регуля­торних дій:

1) проаналізувати заданий зразок, виокремити у ньому основні елементи;

     2) зафіксувати першу його частину у власній зоровій короткочасній пам'яті;

3) перевірити якість відображення цієї частини на папері, порівняти з відповідним     еталоном;

4) у разі потреби виправити помилки й тільки потім перейти до копіювання на­ступного елемента.

Як бачимо, усе це саме ті операції, що утворюють структуру будь-якої письмової

дії.

      Друге запитання стосується врахування вікової різниці між дітьми шести - й семи­річного віку. Як показує аналіз, вимоги до семирічок у цьому тесті не повинні пере­вищувати вимоги до шестирічок, оскільки здатність, що перевіряється, не тренується у дошкільному віці. Тому рівень розвитку саморегуляції під час виконання графічних дій у цих вікових групах також визначається за єдиними критеріями.

Інтерпретування результатів

Кількість отриманих балів	Рівень розвитку саморегуляції
1	низький
2-3	середній
4-5	високий

Тест словника

Мета. Виявити рівень словникового розвитку дитини.

Обладнання. Вісім рівноцінних стандартних наборів слів.

Набори слів

1. Велосипед, цвях, лист, парасолька, хутро, герой, качатися, з'єднувати, кусати, гострий.

2. Літак, молоток, книжка, плащ, пір'я, друг, плигати.

3. Автомобіль, віник, блокнот, чоботи, луска, боягуз, бігти, зв'язувати, щипати, колючий.

4. Автобус, лопата, альбом, капелюх, пух, ябеда, вертітися, розв'язувати, чесати, м'який.

5. Мотоцикл, щітка, зошит, черевики, шкура, ворог, спотикатися, збирати, погладжувати, шорсткий.

6. Пароплав, граблі, посилка, пальто, волосся, нероба, їхати, розрізати, розкидати, твердий.

7. Човен, ганчірка, ручка, рукавиця, шкіра, ледар, повзти, приліпити, жувати, липкий.

8. Самокат, викрутка, журнал, хустка, кігті, умілець, кружляти, відриватися, складати, мокрий.

      Рівноцінність, психологічна еквівалентність цих наборів забезпечується тим, що у кожний із них у певній послідовності включені однотипні слова. Наприклад, на пер­шому місці у кожному рядку стоїть слово, що означає певний вид транспорту, який має бути знайомий дітям шестирічного, а тим паче семирічного віку. На другому місці -слово, що позначає побутовий предмет.

     Підготувати дітей такою мірою, щоб вони зазубрили значення усіх 80 слів, практично неможливо. Це, звичайно, розуміють і самі батьки: переконавшись у тому, що різним дітям пропонуються нові й нові набори слів, вони змушені відмовитися від надії обдурити експериментатора, а насправді - себе й свою дитину.

Інструкція. «Уяви собі, що ти зустрівся з іноземцем, людиною з іншої країни, яка погано розуміє українську мову. І от він попросив тебе пояснити, що означає слово «велосипед». Як ти відповіси?»

       Оскільки свої відповіді дитина дає у вербальній формі, виникає можливість оцінити її пасивний (знання значень окремих слів) і активний (уживання тих чи інших слів у активному мовленні) словники. Якщо дитина не може відповісти у вербальній формі, то їй пропонують намалювати предмет або показати значення цього слова за допомогою жестів чи рухів.

       Зазначимо, що тест не має на меті перевірити, чи володіє учень поняттям, яке по­значає дане слово. Трапляється, що учень цим поняттям володіє, але, не знаючи відпо­відного слова літературної мови, вживає замість нього якесь інше (найчастіше діалект­не слово). Не отримавши відповіді на стандартне слово, випробувач іноді замінює задане слово словом-синонімом, яке, на його думку, учень знає. Робити цього не можна, оскільки тест спрямований не на перевірку оволодіння тим чи іншим поняттям, а на перевірку знання слів, причому саме тих, які належать до літературної мови. Інша річ, що своє розуміння заданого слова дитина може виразити за допомогою жесту або ескіз­ного малюнка. По ходу тестування екзаменатор та асистент стежать за темпом відпо­відей дитини, за її мовленням узагалі - чи не є воно занадто уповільненим?

Оцінювання результатів

Оцінкою за тест є сума балів, що виставляються за кожне з десяти слів набору.

0 балів - відсутність розуміння слова: дитина заявляє, що не знає значення слова, або неправильно пояснює його зміст, наприклад: «Хутро: його кладуть у подушку й сплять на ній»;

1 бал - розуміє значення слова, але своє розуміння може продемонструвати лише за допомогою жестів або малюнка;

1,5 бала—дитина вербальне описує предмет, наприклад: «Велосипед: на ньому катаються; у нього є два колеса, а буває й більше - два великі й одне маленьке». Або: «Це, щоб на ньому кататися» або «Парасолька - щоб сховатися від дощу»;

2 бали - дитина дає визначення, наближене до наукового (таке, у якому вка­заний рід і окремі родові ознаки), наприклад: «Лист - це папір, на якому можна написати про себе й надіслати у конверті поштою».

Отже, максимально можлива оцінка становить 2 х 10 = 20 балів.

Інтерпретування результатів

      Оскільки з віком словник дитини швидко збагачується, відповіді шестирічок і семирічок логічно оцінювати по-різному, ставлячи до останніх підвищені вимоги. У зв'язку з цим для визначення рівнів розвитку цієї властивості рекомендується використовувати таку таблицю:

Вікові групи	Рівні словникового розвитку (сума набраних балів)
	низький	середній	високий
Шестирічні діти	6,5	7-13	13,5
Семирічні діти	11,5	12-16	16,5

Тест короткочасної пам'яті та умовиводів

           Як бачимо з назви, цей тест комбінований. Виявляється це у використанні одного й того самого навчального матеріалу для оцінювання двох, хоча й взаємопов'язаних, але якісно різних здібностей - короткочасної пам'яті й логічне мислення. Остання здатність представлена одним із видів умовиводів.

Комбіноване дослідження цих двох здатностей зумовлене не тільки міркуваннями економії часу, який витрачається на перевірку, а передусім їх внутрішніми психологічними взаємозв'язками.

Інструкція. Експериментатор звертається до дитини, яка обстежується:

«Тобі подобається слухати різні історії? (Дитина зазвичай відповідає ствердно.) От я зараз почну маленьке оповідання, а ти спробуй добре його запам’ятати, щоб точно повторити. Слово в слово. Нічого не вилучати й не додавати. Згоден? (Зазвичай дитина відповідає згодою.)

       Були собі три хлопчики: Миколка, Петрик та Іванко. Миколка нижчий з

Петрика, Петрик нижчий за Іванка. Повтори!»

Якщо обстежуваний не може повністю і без суттєвих перекручень відтворити ці три фрази, експериментатор каже: «Нічого, не журися. Одразу це не виходить Давай спробуємо ще раз. Слухай уважно.

Були собі...»

      У протоколі дослідження фіксується кількість повторів, що знадобилися ди­тині для виконання завдання. Цей показник слугує для оцінювання рівня коротко­часної смислової пам'яті обстежуваної дитини: чим менше знадобилося повторів, тим вищий рівень.

 При цьому використовується така таблиця:

Вікові групи	Рівні розвитку короткочасної смислової пам'яті (кількість  повторів, що знадобилися)
	низький	середній	високий
Шестирічні діти	≥8	4-7	1-3
Семирічні діти	≥7	3-6	1-2

       

         Після того як дитина дала правильну відповідь, експериментатор переходить до перевірки її здатності робити найпростіші умовиводи: «Молодець! Ти повторив правильно. А тепер подумай і скажи, хто з хлопчиків найвищий».

         Якщо дитина не спроможна правильно відповісти, експериментатор каже:

«Давай подумаємо ще раз. Миколка нижчий за Петрика, Петрик нижчий за Іванка. То хто з них найвищий?» (повторюється лише завершальна частина опо­відання й саме запитання).

         Після того як дитина дає правильну відповідь, їй ставиться ще одне запитання:

«А хто ж із хлопчиків найнижчий?»

      Для того щоб запобігти намаганням батьків націлювати дитину на готову відповідь, слід різним дітям пропонувати різні варіанти даного тесту, які відріз­няються лише формою, наприклад:

     Були собі три дівчинки: Оля, Ганнуся й Наталка. Оля молодша за Ганнусю, Ганнуся молодша за Наталку. (Яка з дівчат найстарша? Яка наймолодша?)

    Було собі троє поросяток: Хрюша, П'ятачок та Бублик. Хрюша товстіший від П'ятачка, П'ятачок товстіший від Бублика. (Хто з поросяток найхудіший? Хто найтовщий?)

      У лісі живуть три зайчики: Хвостик, Вухастик та Пухнастик. Хвостик бігає швидше за Вухастика, а Вухастик - швидше від Пухнастика. (Хто із зайчиків бігає найшвидше? Хто найповільніше?)

Оцінювання результатів

      Визначаючи рівень розвитку здатності дитини робити найпростіші умовиводи, враховують загальну кількість повторів, що знадобилися їй для виконання даного тесту в цілому (починаючи із запам'ятовування). Наприклад, шестирічний учень уперше правильно відтворив задані фрази лише після того, як експериментатор повторив їх 5 разів (це число фіксувалося під час тестування його короткочасної пам'яті). Потім йому знадобилося ще одне повторення для першого умовиводу, а для другого - жодного. Отже, тест умовиводів - 6 повторів, що, відповідно до таблиці, наведеної нижче, визначається як середній рівень.

Інтерпретування результатів

Вікові групи	Рівні розвитку здатності робити найпростіші умовиводи  (кількість повторів, яка знадобилася для виконання даного  тесту в цілому)
	низький	середній	високий
Шестирічні діти	>10	4-9	1-3
Семирічні діти	>8	3-7	1-2

ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ РОЗУМОВОЇ АКТИВНОСТІ ДИТИНИ

       Як зазначалося вище, цей рівень визначається на підставі спостережень за виконанням дитиною всіх чотирьох тестів, описаних вище. При цьому застосову­ються такі критерії.

Низький рівень розумової активності. Інтерес дитини до завдання об­межується в основному обстановкою дослідження. До виконання завдань дитина переходить тільки після додаткових спонукань, у процесі роботи часто відволіка­ється. Під час виконання тесту з фонематичного слуху інтерес дитини викликає не виявлення помилок в артикуляційних діях експериментатора, як це передбача­ється метою тесту, а можливість суто зовнішньої реакції - ляснути долонькою по столу.

Середній рівень. Дитина не виявляє особливого інтересу до виконання запропонованих завдань, хоча в роботу включається досить охоче. Можливий варіант, коли дитина на початку виявляє до роботи підвищений інтерес, який, однак, потім дуже швидко згасає. Запитань ставить порівняно небагато, та й ті найчастіше спрямовані не на зміст завдання, а на які-небудь другорядні моменти:

«А хто намалював ці гарні літери?», «А інопланетянин хороший чи поганий?» і т. ін. Власної ініціативи у процес спілкування з експериментатором та у виконан­ня завдання не вносить.

Високий рівень. За високого рівня розумової активності дитина виявляє явний інтерес до запропонованих завдань, обстановки, у якій проводиться спів­бесіда, до вчителя. Охоче підтримує з ним розмову, сама ставить запитання. У виконання завдань включається без зволікання, докладає зусиль для подолання труднощів, що виникають у роботі, нерідко намагається продовжити спілкування з учителем. Під час виконання словникового тесту охоче включається в ігрову ситуацію, вносячи у неї елементи ініціативи, фантазії, творчості.

Фіксація результатів перевірки

       Фіксація результатів перевірки здійснюється за допомогою Картки психологіч­ного обстеження учня.

       На підставі отриманих даних вирішується питання про ступінь готовності дошкільняти до шкільного навчання. Якщо переважає високий рівень показників і результатів з низьким рівнем немає, - рівень готовності до школи кваліфікується як достатній. У разі переважання низьких показників кваліфікується недостатній рівень готовності до шкільного навчання. Інші варіанти свідчать про середній рівень готовності до школи.

Картка психологічного дослідження

Прізвище, ім'я_____________________________________________________

Дата народження________________________________

І. Протокол обстеження

1.Копіювання безглуздих складів (саморегуляція)	До картки підклеюється аркуш із роботою учня.
2. Фонематичний слух	Записується слово, у якому дитиною не була помічена  зміна фонем.
3. Словник	Проставляється оцінний бал для кожного слова.
4. Короткочасна пам'ять	Проставляється кількість повторів, що знадобилися  для точного відтворення заданих фраз.
5. Умовиводи	Проставляється кількість повторів, що знадобилися для правильної відповіді на 2-й умовивід (відлік ведеться від першого подання двох фраз для  запам'ятовування).
6. Розумова активність	Фіксуються основні особливості поведінки дитини під час тестування.

ІI. Оцінювання за результатами дослідження

Психологічні показники  готовності	Рівні оцінювання
	низький	середній	високий
Розумова активність
Саморегуляція
Фонематичний слух
Словник
Короткочасна пам'ять
Умовиводи

ІІІ. Діагностичний висновок

IV. Підпис психолога

     Психолого-діагностичний мінімум

для учнів 1-х класів шестирічного

віку (методика Н.А.Побірванко

"Базовий компонент")

Завдання № 1 "Написання віку".

Мета:

• визначення рівня розвитку дрібної моторики;

• аналіз зорово-моторної координації;

• оцінка психологічної зрілості.

 Інструкція: "Напишіть на листочках скільки вам років".

Оцінка:

1 бал - нічого не написано або незрозумілі каракулі;

2 бали - дзеркальне відображення цифри;

3 бали - завдання виконане правильно.

Завдання № 2 "Статева ідентичність".

 Мета:

• оцінка розуміння дитиною статевої ідентичності;

• визначення соціально-психологічної зрілості дитини, яка досягла шестирічного віку;

• аналіз зорового сприймання.

Інструкція: "Дітей вашого класу можна поділити за статтю на хлопчиків та дівчаток. Спробуйте намалювати себе: хлопчики малюють хлопчиків, дівчата - дівчаток". На дошці запропонувати приклади малюнків.

Оцінка:

1 бал - нічого не намальовано або невизначена стать;

2 бали — нечітка визначеність статевої ідентичності на малюнку;

3 бали - завдання виконане правильно, чітке визначення статевої ідентичності.

Завдання № 3 "Самооцінка".

Мета:

• визначення рівня самооцінки дитини при вступі до 1-го класу шестирічок;

• оцінка впевненості у собі, здатність до самоаналізу.

Інструкція: "Намалюємо сходинки. На одній з цих сходинок необхідно намалювати себе. На верхній сходинці ми малюємо себе, якщо ми слухняні, уважні, доброзичливі, розумні. На середній сходинці, якщо ми теж слухняні, але інколи вередуємо. На нижній сходинці, якщо ми часто не слухаємося, капризуємо, засмучюємо батьків. Подумайте і намалюйте, де ви себе бачите". На дощці намалювати сходинки.

Оцінка:

1 бал - малюнок на нижній сходинці, низький рівень самооцінки;

2 бали - малюнок на середній сходинці, адекватна самооцінка;

3 бали - малюнок на верхній сходинці, завищена самооцінка, яка характерна для дітей шестирічного віку.

Завдання № 4 "Два будиночки".

Мета:

• визначити мотиваційну готовність дитини до навчання у школі.

Інструкція: "Діти, намалюємо два будиночка: перший має плоский дах, другий - загострений. В першому будиночку діти пишуть, читають, рахують. В другому будиночку діти розважаються, малюють, співають, ходять на прогулянки, граються. Розмалюй той будиночок, в якому б ти хотів бути, в якому тобі краще". На дошці запропонувати приклади будиночків.

Оцінка:

1 бал - нічого не намальовано або не визначено, який будинок обраний;

2 бали - розмальований другий будиночок - ігрова мотивація;

3 бали - розмальований перший будиночок - навчальна мотивація.

Завдання № 5 "Емоційна адаптація".

Мета;

• визначення емоційної адаптації дитини до нових навчальних умов;

• оцінка самопочуття дитини вдома;

• виявлення навичок спілкування;

• аналіз соціально-психологічної зрілості.

Інструкція: "Діти, намалюємо коло та поділимо його на три частини. Першу частину позначимо буквою «Д^» - це дім , в якому ми живимо разом з батьками. Другу частину позначимо буквою «ш» - це школа, де ми навчаємося. В третій частині намалюємо чоловічків - це наші друзі, з якими ми спілкуємося. Оберіть собі два олівці світлого та темного кольору. Світлий колір позначає радісний настрій, гарне самопочуття, задоволення; темний колір відображує кривду, поганий настрій та самопочуття, незадоволення. Розмалюєте кожну частинку кола тим кольором, який відповідає вашому настрою вдома, в школі та у спілкуванні з вашими друзями. На дошці намалювати коло з позначеннями.

Оцінка;

1 бал - одна з частин розмальована світлим кольором, дві інші - темним;

2 бали - дві частини розмальовані світлим кольором, одна - темним;

3 бали - всі три частини кола розмальовані світлим кольором.

Ключ до психолого-діагностичного мінімуму:

11—15 балів - високий рівень соціально-психологічної зрілості дитини та

адаптації до нових навчальних умов.

6—10 балів - середній рівень соціально-психологічної зрілості дитини та

адаптації до нових навчальних умов.

1—5 балів - низький рівень соціально-психологічної зрілості дитини та

адаптації до нових навчальних умов.

10 правил виховання дитини

1. Люби свою дитину.

2. 0хороняй свою дитину.

3. Будь добрим взірцем для своєї дитини.

4. Грайся зі своєю дитиною.

5.Трудись зі своєю дитиною.

6. Дозволь дитині набувати життєвий досвід, навіть не безболісно, але самостійно.

7. Покажи дитині можливості на меті людської свободи.

8. Привчай дитину бути слухняною.

9. Чекай від дитини тільки таких суджень і оцінок, на які вона здатна відповідати до свого рівня

розвитку і особистого досвіду.

10. Надавай дитині можливість таких емоційних переживань, які будуть мати ціннісну згадку.

Чи готова дитина до школи?

• Чи хоче ваша дитина йти до школи?

• Чи думає ваша дитина про те, що у школі вона багато дізнається й     навчатися буде цікаво?

• Чи може ваша дитина самостійно сидіти над якоюсь справою, яка потребує зосередженості впродовж 30 хвилин (наприклад, збирати конструктор)?

• Чи ваша дитина у присутності незнайомих анітрохи не соромиться?

• Чи вміє ваша дитина складати розповіді за картинкою не коротші, ніж із п'яти речень?

• Чи може ваша дитина розповісти напам'ять кілька віршів?

• Чи вміє вона відміняти іменники за числами?

• Чи вміє ваша дитина читати по складах або цілими словами?

• Чи вміє ваша дитина рахувати до 10 і назад?

• Чи може вона розв'язувати прості задачі на віднімання й додавання одиниці?

• Чи правильно, що ваша дитина має тверду руку?

• Чи любить вона малювати і розфарбовувати картинки?

• Чи може ваша дитина користуватися ножицями і клеєм (наприклад, робити аплікації)?

• Чи може вона зібрати пазли з п'яти частин за хвилину?

• Чи знає дитина назви диких і свійських тварин?

• Чи може вона узагальнювати поняття (наприклад, назвати одним словом овочі: помідори, морква, цибуля)?

• Чи любить ваша дитина самостійно працювати — малювати, збирати мозаїку тощо?

• Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні інструкції?

Результати тестування залежать від кількості позитивних відповідей на запитання тесту. Отже, якщо їх:

15—18 — дитина готова йти до школи. Ви недарма з нею працювали, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, можна легко подолати;

10—14 — ви на правильному шляху, дитина багато

чого навчилася, а запитання, на які ви відповіли «ні», підкажуть вам, над чим іще потрібно попрацювати;

9 і менше — почитайте спеціальну літературу, постарайтеся приділяти більше часу заняттям з дитиною і зверніть увагу на те, чого вона не вміє. Результати можуть вас розчарувати. Але пам'ятайте, що всі ми — учні у школі життя. Дитина не народжується першокласником, готовність до школи — це комплекс здібностей, що піддаються корекції.

Рекомендації психолога для вчителів щодо роботи з першокласниками

1.    Використовувати у роботі з дітьми вправи на розкладання об’єкта на частини, порівняння предметів, виявлення закономірностей, формування умовисновків.

2.    Розвивати навички концентрації та стійкості уваги за допомогою вправ на пошук ходів у лабіринтах, складання простих візерунків.

3.    Розвивати слухову, зорову пам'ять за допомогою вправ на запам’ятовування різних предметів.

4.    Підвищувати навчальну мотивацію, знімати тривожність та інші невротичні комплекси, пов’язані з періодом адаптації, за допомогою вправ на перевтілення.

5.    Розвивати почуття впевненості, навички колективної діяльності, формувати почуття відповідальності за прийняття рішень.

Поради практичного психолога батькам першокласників

1.           Вранці будіть дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом.

2.           Не підганяйте дитину, бо розрахувати час – це ваш обов’язок.

3.           Не відправляйте дитину до школи без сніданку.

4.           Збираючи дитину до школи, побажайте Їй успіхів, скажіть кілька   лагідних слів, без зауважень.

5.           Забудьте вислів : «Яку оцінку ти сьогодні отримав?». Зустрічайте дитину спокійно не сипте на неї тисячу запитань (згадайте, як вам важко після робочого дня).

6.           Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, нехай заспокоїться, тоді вона все сама розповість.

7.           Зауваження вчителя вислухайте не в присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте влаштовувати сварку. Говоріть з дитиною спокійно.

8.           Після школи дитина не повинна одразу сідати за виконання завдань, а 2-3 години має відпочити. Найкращий час для виконання домашніх завдань з 15 до 17 години.

9.           Неможна виконувати завдання без перерви. Через кожні 15-20 хвилин треба відпочивати 10-15 хвилин.

10.      Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте їй можливість самостійно працювати.

11.      У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей : «Якщо ти добре вчитимешся то …».

12.      Протягом дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. В цей час головними мають бути справи дитини, її біль, радощі.

13.      У сім'ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі питання щодо виховання дитини вирішуйте без неї.

14.      Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли її щось турбує.

15. Пам’ятайте, що навіть діти 6-7 років люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Це її заспокоїть, зніме денне напруження, допоможе спокійно заснути й відпочити. Ваша доброзичливість допоможе їй у цьому.

Поради батькам

1. У стосунках з дитиною необхідно спиратися на позитивні якості особистості.

2. Показувати власний приклад позитивної поведінки, не припускати розходжень між словами і власними діями: "роби як Я", а не "роби як Я скажу".

3. Давати оцінку не особистості, думкам, емоціям дитини, а її поведінці.

4. Навіювати дитині позитивне.

5. Жити сьогоднішнім днем, не згадувати без особливої потреби негативні ситуації з минулого.

6. Не жити життя замість дитини, але бути поруч для допомоги дитині в разі необхідності.

7. Можна засуджувати дії дитини, але не її почуття, якими б небажаними вони не були. Оскільки вони у неї виникли, для цього був привід.

8. Не вимагайте від дитини неможливого чи важко виконуваного. Замість цього подивіться, що ви можете змінити чи як можете їй допомогти.

9. Незадоволення вчинками дитини не повинно бути систематичним, оскільки воно перестане сприйматися дитиною.

10. Дозволяйте дитині зустрічатися з негативними наслідками її поведінки. Тільки тоді вона буде дорослішати й ставати свідомою.

11. Якщо дитині важко і вона готова прийняти вашу допомогу, обов'язково допоможіть їй. Але при цьому візьміть на себе тільки те, чого вона не зможе зробити сама.

12. Щоб уникати зайвих проблем та конфліктів, співставляйте власні очікування з можливостями дитини .

13.Поступово знімайте з себе відповідальність за особисті справи вашої дитини. Нехай вона відчуває себе відповідальною за їх виконання.

Гіперактивність

Причини :

 -    генетичні фактори;

-         особливості побудови і функціонування головного мозку;

-         пологові травми;

-         інфекційні захворювання дитини в перші місяці життя.

Критерії

Дефіцит активності уваги:

-         непослідовна увага, важко її утримати;

-         не слухає , коли звертаються;

-         часто губить речі;

-         уникає завдань, які потребують розумових зусиль.

Рухове розгальмування:

-         постійно крутиться;

-         виявляє ознаки занепокоєння;

-         спить набагато менше ніж інші діти;

-         дуже балакучий.

Імпульсивність :

-         починає відповідати не дослухавши запитання;

-         перериває;

-         погано зосереджує увагу;

-         не контролює свої дії.

Рекомендації :

1.     Працювати з дитиною на початку дня.

2.     Зменшити робоче навантаження дитини.

3.     Використовувати фізкультхвилинки.

4.     Знизити вимоги до акуратності.

5.     Посадити дитину під час занять поруч з дорослим.

6.     Давати короткі , чіткі інструкції.

7.     Давати дитині можливість вибору.

Неуважність

Причини :

-         низький рівень розвитку довільності;

-         переважає ігрова мотивація навчання;

-         низький рівень уваги.

Критерії :

    

      У дитини 6-7 років процеси збудження переважають над гальмуванням; чим менша дитина, тим більше гальмування. Діти у віці 5-7 років можуть зберігати активну увагу лише впродовж 10-15 хвилин.

Рекомендації :

    

      Формуванню довільної уваги сприяє участь дитини у сюжетно-рольових іграх, образотворчій діяльності, аплікаційній діяльності тощо. Утримати увагу може жвава, емоційна, виразна мова педагога. У грі формуються передумови навчальної діяльності, тому навчання шестирічок має відбуватися через гру.

Агресивність

Причини :

-         деякі соматичні захворювання чи захворювання головного мозку;

-         виховання в родині;

-         характер покарань, що застосовують батьки у відповідь на виявлення гніву.

Критерії :

-         часто втрачає контроль над собою;

-         часто сперечається з дорослими;

-         відмовляється дотримуватися правил;

-         навмисно дратує людей;

-         звинувачує інших у своїх помилках.

Рекомендації :

1.     Покарання не повинні принижувати дитину.

2.     Навчати розпізнавати власний емоційний стан і стан оточення.

3.     Розширювати поведінковий репертуар.

4.     Відпрацьовувати навички реагування у конфліктних ситуаціях.

5.     Учити брати відповідальність на себе.

Тривожність

Причини :

-         порушення взаємин між батьками і дітьми;

-         завищені вимоги до дитини від батьків і вчителів;

-         постійне порівнювання її з іншими дітьми;

-         розлучення батьків;

-         авторитарний стиль виховання в родині.

Критерії :

-         не може довго працювати;

-         червоніє в незнайомій ситуації;

-         сняться страшні сни;

-         руки холодні і вологі;

-         поганий апетит;

-         легко засмучується;

-         не може стримати сліз;

-         боїться труднощів;

-         не впевнений у собі;

-         під час виконання завдання дуже напружений.

Рекомендації :

1.     Уникайте робіт, що враховують швидкість.

2.     Не порівнюйте дитину з оточенням.

3.     Частіше використовуйте тілесний контакт, вправи на релаксацію.

4.     Сприяйте підвищенню самооцінки.

5.     Будьте прикладом для дитини.

6.     Не ставте завищених вимог.

7.     Будьте послідовні у вихованні.

8.     Не принижуйте дитину караючи її.