Опис досвіду роботи

До знань через гру

Освіта: вища ( закінчила Рівненський ДПІ, 1995 р.)

Педагогічний стаж : 25 років

 Курси підвищення кваліфікації: 2016 рік

МОЯ ПОЗИЦІЯ У ЖИТТІ

«Особистість виховується

особистістю,

людина – людиною,

любов – любов’ю,

доброта – добротою»

ФОРМУВАННЯ КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ

МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

ШЛЯХОМ ВПРОВАДЖЕННЯ

ІГРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

( З ДОСВІДУ РОБОТИ)

Вступ

Діти,школа, вчитель… Слова усім відомі і знайомі. Але в кожного свої спогади, емоції, почуття викликають вони. Найчастіше – це дитинство, сміх, радість спілкування з друзями – однокласниками, веселі ігри, уроки, перерви, свята, походи…

   Школа… Саме тут бурхливо живе дитинство, вчиться, швидко росте і мужніє. Школа… Цей чудовий, неймовірний світ, сповнений багатоголосої, дзвінкої радості, дитячої безтурботності, де все так просто і легко. І вчитель, від якого ми беремо щось для себе; який впевнено веде нас дорогами пізнання.

  Понад 25 років я працюю на освітянській ниві. Протягом цих років намагаюсь сіяти в душах дітей насіння краси і любові, доброти і людяності, мудрі зернята знань. Девізом педагогічної діяльності  вважаю такі гарні слова:  « Учитель – це скрипаль дитячих сердець: як поведе смичком, таку мелодію почує».  Ось тому я й намагаюсь творчо, по-новому розв’язувати актуальні завдання сучасної освіти.

  Моя педагогічна практика свідчить, що навчання успішніше там, де воно торкається душі, серця та почуттів дитини, забезпечуючи процеси морально- духовного самовизначення учня. Саме такі ситуації допомагають мені реалізувати виховний потенціал уроків і формують в особистості позитивні життєві позиції.

  Часи змінюється, і ми змінюємося , а разом з нами змінюється школа .

Освіта була і залишиться найвищим національним пріоритетом, основою для розвитку особистості, суспільства та держави. Тому створення високоефек- тивної системи освіти– об’єктивна вимога часу.

Кожного дня, ідучи до школи , думаємо: сучасне навчання …Яким воно має бути?Про це читаємо , міркуємо, обираємо нові прийоми , методи, технології. Та при цьому пам’ятаємо , що основною формою навчання з часів Я.А.Коменського залишається урок, зміст якого диктує час. Потреби життя,шкільна практика дають нове розуміння навчання.Згідно із законом України «Про освіту», Державною національною доктриною розвитку освіти України в XXІ столітті, Концепцією загальної середньої освіти , новим Державним стандартом початкової загальної освіти,вчитель має здійснити кардинальний перехід від традиційного інформаційно – пояснювального навчання , спрямованого на передачу готових знань , до розвивального, зорієнтованого на формування творчої, компетентної у всіх сферах життя особистості, у якому використовується інформаційно-комунікаційні технології.  Державний стандарт чітко визначає , який матеріал учитель у першому та інших початкових класах повинен опрацювати з дітьми, що вони повинні знати, якої конкретної мети має досягти педагог.

Формування основних компетенцій - цілеспрямований процес. Для цього слід зробити учнів активними учасниками навчально – виховної роботи , навчити їх співпрацювати з учителем, створювати для них ситуацію успіху. Найважливіше завдання – навчити школярів мислити самостійно й творчо, допомагати їхнім талантам розквітати з перших шкільних років, вчити дітей бути справжніми людьми. Сучасна початкова школа зорієнтована на використання таких педагогічних технологій, що передбачають навчання та виховання активної, високоосвіченої, творчої особистості. Школяр має велике бажання ввійти в це доросле життя, брати у ньому активну участь,що, безперечно, є для нього поки що недоступним ,до того ж не менш сильно тяжіє до  самостійності. З цього протиріччя й народжується дитяча гра - самостійна діяльність дітей, яка моделює життя дорослих.

Основна ідея педагогічної проблеми, над якою я працюю , полягає у викори -станні дидактичної гри  як засобу залучення школярів до активної розумової та творчої діяльності молодших вчителів.Гра супроводжує людину протягом всього життя. В.Сухомлинський писав:  «У грі немає людей серйозніших , ніж діти» А для  малої дитини – це основний вид діяльності, засіб пізнання навколишнього світу. «У дитячому віці гра—це норма, і дитина повинна завжди гратися , навіть  коли робить серйозну вправу»,-зазначав А.С.Макаренко.

Використання дидактичних ігор сприяє досягненню мети навчання в початковій школі, задоволенню потреб та інтересів молодших школярів, розвитку в них  пізнавальної активності та творчої самостійності. Дидактична гра є ефективним засобом розвитку пам’яті молодших школярів. Використання на уроках дидактичних ігор та дидактичного матеріалу робить процес навчання цікавим, створює у дітей бадьорий настрій , полегшує засвоєння навчального матеріалу. Різноманітні ігрові дії, за допомогою яких розв’язують певне розумове завдання, підтримують і посилюють інтерес до навчального предмета.

Переконана, що дитина не тільки повинна засвоїти певну суму знань, а й навчитися спостерігати, порівнювати, виявляти взаємозв'язок між поняттями й міркувати. А добитися це можливо лише засобами, що активізують пізнавальну діяльність. Тому я обрала таке проблемне питання: Розвиток пізнавальної активності учнів засобами гри.

Працюю над реалізацією завдань

v запалити в дитячому серці вогник допитливості;

v розвивати різні види  пам’яті, уяву і фантазію, увагу, спостережливість, творче мислення;

v формувати мовленнєві вміння, комунікативно-творчі здібності;

v  пробуджувати інтерес до навчання, робити його цікавим, пізнавальним, розвивальним.

 Провідна педагогічна ідея досвіду 

Гра як метод навчання молодших школярів є однією з унікальних форм навчання, яка дозволяє зробити цікавими і захоплюючими не тільки роботу учнів на творчо-пошуковому рівні, але й буденні уроки з вивчення навчальних предметів. Феномен гри в тому, що, являючись розважальним відпочинком, вона здатна перерости в навчання, у творчість, у терапію, у модель людських відносин і проявів у праці, вихованні.

Обґрунтування актуальності та перспективності досвіду

На сучасному етапі реалізації нових навчально-виховних завдань робота вчителя початкових класів має бути спрямована на забезпечення всебічного розвитку кожної дитини. Початкова школа, зберігаючи наступність із дошкільним періодом дитинства, повинна забезпечувати подальше становлення особистості дитини, її інтелектуальний, фізичний і соціальний розвиток. Також обов’язковим є врахування психологічних особливостей розвитку шестирічних дітей з метою забезпечення їх природного та комфортного входження в нові умови існування.  Ключовим принципом виховання в сучасній ситуації виступає принцип ціннісної орієнтації, реалізація якого передбачає залучення дітей до взаємодії з навколишнім світом і формуванню ціннісних ставлень через гру, яка виступає способом виховання розумової активності дітей. В останні роки практика застосування ігрових завдань визначила методичну думку, що зараз настав час узагальнення практичного досвіду, об'єктивної оцінки доцільності застосування ігрових завдань, визначення їх питомої ваги та місця у системі навчання. Гра дозволяє яскраво реалізувати всі провідні функції навчання: освітню, виховну та розвивальну, які діють в органічній єдності. З 2000 р. я почала застосовувати ігрову технологію навчання у власній фаховій діяльності. При цьому основне своє завдання вбачаю в тому, щоб зробити цікавою і захоплюючою не тільки роботу учнів на творчо-пошуковому рівні, але й буденні уроки з вивчення предметів. Цікавість умовного світу гри робить позитивно емоційно забарвленою монотонну діяльність із запам'ятовування, повторення, закріплення чи засвоєнню інформації, а емоційність ігрового дійства активізує всі психічні процеси і функції дитини. Актуальність гри в даний час підвищується також через перенасиченість сучасного школяра інформацією. У всьому світі, і в Україні зокрема, незмірно розширюється предметно-інформаційне середовище. Телебачення, відео, радіо, комп'ютерні мережі останнім часом виливають на учнів величезний обсяг інформації. Актуальним завданням школи стає розвиток самостійної оцінки та відбору одержуваної інформації. Однією з форм навчання, що розвиває подібні вміння, є дидактична гра, що сприяє практичному використанню знань, отриманих на уроці і в позаурочний час.

Науково-теоретична база досвіду

Проблему використання гри у навчальному процесі досліджувало багато мислителів та педагогів: О.М. Горький,  В.О. Сухомлинський,  Ш.О. Амонашвілі ,Аристотель, Ж.Ж.Руссо, Я.А.Коменський, К.Ушинський, А.Макаренко, Н.Короткова, А.Сорокіна, Н.Ейгес, Ф.Блехер, Н.Конишева та інші. Ряд спеціальних досліджень з ігрової діяльності  дітей здійснили видатні педагоги нашого часу П. П. Блонський, Л. С. Виготський, С. Л. Рубінштейн, Д. Б. Ельконін, С.Арутюнян, О.Газман, В.Григор'єв, Ф.Фрадкін, Г.Щедровицький, В.Петрусинський, П.Підкасистий, Ж.Хайдаров, С.Шмаков та інші. Опрацювавши теоретичні положення досліджень педагогів та психологів, я прийшла до висновку, що гра є найефективнішим засобом розвитку пізнавальної діяльності молодших школярів; вона є практикою з вироблення оптимальних рішень, застосування методів і прийомів у штучно створених умовах.

Стисла анотація досвіду 

Працюючи з учнями початкової школи, намагаючись створити сприятливі умови для «безболісного» проходження адаптаційного періоду, я прийшла до висновку, що гра для молодших школярів була і залишається важливим засобом не лише відпочинку, а й творчого пізнання життя; вона є найприроднішою і найпривабливішою діяльністю дітей. У процесі гри в них виробляється звичка зосереджуватися, вдумливо та самостійно працювати, розвивається увага, пам'ять, бажання отримувати знання. Задовольняючи свою природну потребу в діяльності, у процесі гри діти «добудовують» в уяві все те, що їм недоступне у навколишній дійсності; захоплюючись грою, вони не помічають, що вчаться – пізнають нове, запам’ятовують, орієнтуються в різних ситуаціях, поглиблюють свій досвід, розвивають фантазію. Головне – визначитись з місцем і роллю гри в навчальному процесі, які залежать від розуміння вчителем функцій педагогічних ігор, вмінням використовувати їхню різноманітну корисність. Під час практичної реалізації поставлених задач з означеної теми досвіду я практично апробувала і представила у своєму досвіді роботи такі питання: «Структура дидактичної гри, її функції та роль в організації навчально-виховного процесу», «Методика використання дидактичних ігор та ігрових технологій під час навчання молодших школярів», «Методика проведення гри, правила та вимоги до неї», «Класифікація ігор». Також, у представленому досвіді я пропоную розробки уроків та виховних заходів для учнів початкової школи, методичні рекомендації для вчителів.

Я глибоко переконана в тому, що сучасна дидактика, звертаючись до ігрових форм навчання на уроках, справедливо вбачає в них можливості ефективної взаємодії педагога та учнів, продуктивної форми їх спілкування з наявними елементами змагання, безпосередності, природного інтересу. 

Сутність досвіду полягає в гармонійному поєднанні навчальної та ігрової діяльності молодших школярів. Реалізація творчих ідей дозволяє підвищити якість педагогічного процесу, рівень навчальних досягнень, забезпечує комфортність, емоційну задоволеність.

Практична значущість досвіду полягає у використанні вчителем різних способів організації ігрової діяльності на уроках. Я  шукаю ефективні методи та прийоми навчання, творчо використовую їх у своїй роботі.

Ігрові технології на уроках як складова виховання ключових компетентностей молодших школярів

 В. О Сухомлинський  писав :,,У  грі  немає  людей  серйозніших,  ніж  малі  діти”.

 Гра  супроводжує  людину  протягом  всього  життя. А  для  дитини  1 класу  -  це  основний  вид  діяльності,  за  допомогою  якого  вона  пізнає  навколишній  світ. Використання   ігор  на  уроці  активізує  психічні  процеси  діяльності  учнів  це : сприймання,  мислення,  уяву,  увагу  та  пам’ять. Використання  дидактичних  ігор  та  ігрових  моментів  робить  урок  цікавим,  створює  у  дітей  бадьорий  настрій,  полегшує  засвоєння  навчального  матеріалу,  створює  ситуацію  успіху. Працюючи  над  вирішенням   даних  питань,  неодноразово  звертаюсь  до  творчих  надбань  В. О. Сухомлинського.

 Ґрунтовне засвоєння в школі програмового матеріалу є одним із важливих    етапів формування особистості. Важливою передумовою успішного навчання є зацікавленість. Відомо, основні шляхи підвищення ефективності навчання і виховання – взаємодія процесів розвитку мислення дитини та формування у неї знань та навичок. Основним методом, на мою думку, є практичний метод. Він дає змогу дітям глибше усвідомити навчальний матеріал. Завдання вчителя початкових класів не лише навчати, а й пробудити у дітей емоційне задоволення, радість від отримання знань і від самого процесу їхнього засвоєння. В реалізації цього завдання особливої уваги заслуговує ігрова діяльність.

 Використання дидактичних ігор на уроках сприяє позитивному ставленню до       навчання, потребує від дітей кмітливості, уваги, вчить витримки, виробляє вміння швидко орієнтуватись і знаходити правильні рішення. Колективні ігри згуртовують дітей, сприяють формуванню дружніх стосунків між ними. У цих іграх школярам потрібно узгоджувати свої дії з діями інших учасників, гри, дотримуватись правил, бути справедливим до товаришів.

В.Сухомлинський  писав: «Будь-який урок — це складне педагогічне явище, витвір учителя, під час якого учні демонструють свої знання, уміння та навички».

 Чи цікаво дітям на уроці? Чи люблять вони вчитися?

На ці питання не можна відповісти напевне. Іноді діти ідуть на урок із задоволенням, іноді без нього. Як привернути їх увагу, як зацікавити? Активне використання ігрової діяльності в навчальному процесі просто необхідне. І особливо сьогодні, коли завданням кожного вчителя є формування творчо обдарованої, соціально компетентної і високоморальної особистості; гра дає можливість ці завдання реалізувати. Граючи на уроці, діти психологічно розкуті, що сприяє вияву їхніх творчих здібностей, дещо стирається негативне ставлення до складної навчальної праці. Непомітно для себе дитина «втягується» у навчання, пізнає від нього радість.Досвід «успіху» хочеться повторити, виконуючи інші завдання, зміцнюється впевненість у собі. Головна перевага гри, я вважаю, полягає в тому, що вчитель досягає своєї мети непомітно для вихованця. Гравці не ставлять перед собою ніякої дидактичної мети, їх цікавить тільки ігровий результат, їм здається, що вони й не вчаться зовсім. На ігровому уроці присутня тільки одна людина, що чітко уявляє, для чого все це почато - учитель. За всієї привабливості ідеї використання ігрової діяльності в навчальному процесі необхідно зазначити, що ігри доречні й ефективні не на всіх уроках.

Готуючи урок з використанням ігрових технологій, я враховую наступні моменти:

v Які вміння й навички учні засвоять у ході гри?

v Якому моменту гри слід приділити особливу увагу?

v  Які інші виховні цілі передбачити під час проведення гри? Гра заради гри на уроці недопустима.

v Чи всі учасники виконують правила гри?

v Якою є кількість гравців на кожному етапі гри? Не повинно бути сторонніх спостерігачів.

v  Обов'язково має бути присутнім елемент несподіванки і непередбачуваності.

v Цікавість гри для дітей, вона не повинна їм набридати.

v Тривалість гри.

v Які висновки необхідно повідомити учням по завершенні гри?

v Психологічний комфорт для всіх учасників гри.

v Якщо ігровій діяльності був присвячений весь урок, завершити його підбиттям підсумків.

 Але повноцінні ігрові уроки - це рідкість. Через брак часу ми не можемо дозволити собі проводити їх часто, тому більш доцільно говорити про ігрові елементи на різних етапах уроку, причому на уроках різних типів, залежно від дидактичних завдань і способів організації навчальної діяльності.

 «Навчання — найкраща у світі гра й розвага. Усі діти народжуються з таким переконанням і живуть із ним, поки ми не переконаємо їх, що це також важка й наполеглива праця. Тільки деякі діти все ще залишаються на своїх позиціях, маючи тверде переконання, що навчання приносить радість, що це чи не єдина гра, в яку варто бавитись. Ми знаємо, як називати цих дітей. Це генії!» - говорить Джаннетт Вос, американський педагог. Новий Державний стандарт початкової загальної світи,  ґрунтується на загальнолюдських цінностях та принципах науковості, полікультурності, світського характеру освіти, системності, інтегративності, єдності навчання і виховання на засадах гуманізму, демократії, громадянської свідомості, взаємоповаги між націями і народами в інтересах людини, родини, суспільства, держави. Як же забезпечити умови для інтелек­туального, соціального, морального і фізичного розвиткукожного молодшого школяра?
           Гра - це природна для дитини і гуманна форма навчання. Навчаючи за допомогою гри, ми вчимо дітей не так, як нам, дорослим, зручно дати навчальний матеріал, а як дітям зручно і природно його взяти.

 Гра починається не тоді, коли учні одержують завдання, а коли їм стає цікаво грати. Це означає, що гра викликає приємні емоції і дає роботу їх розуму.

Види емоційного стимулювання:

1. Ігрове завдання можна давати як відпочинок.

2. Вона дається так, ніби не планується педагогом заздалегідь (гра-імпровізація).

3. Ігрове завдання вводиться з прив’язкою до конкретної ситуації, конкретного учня,

4. Вчитель постійно підбадьорює учнів.

5. У рольових завданнях педагог використовує “пресонажні” ролі.

6. Переможців ігор-змагань вітає весь клас.

7. Переможці не забуваються, їх можна залучити як аспектів в інших іграх або при виникненні суперечки.

Гра не лише створює позитивні емоції, а й сама потребує попереднього емоційного настрою учнів. Його можна створити штучно, наприклад, жартом. Якщо учні стомляться, пропозиція взяти участь у грі може викликати у них негативну реакцію.

Види інтелектуального стимулювання:

Перехід від традиційних форм у грі повинен бути орієнтовним, вмотивованим з точки зору мети навчання або циклу занять. Приводом до ігрового етапу заняття може стати зовнішня асоціація, і вмотивована методична установка. Іноді учні самі починають гру. Важливо підіграти спрямувати гру у потрібне русло.

Пізнавальна діяльність учнів найбільш ефективно відбувається в умовах проблемних ситуацій.

Етап створення проблемної ситуації потребує від педагога великої майстерності. Мислення і пов’язаний з ним емоційний стан виникають у проблемній ситуації і спрямований на її розв’язання. Вирішення проблеми проходить ефективніше, чим краще функціонує регулятивний механізм зіставлення гіпотези з досягнутим результатом. Гра завжди проблемна. Завдання, які стоять перед учнями, не повинні бути дуже простими, але посильний. Починаючи навчання, треба виходити з даного рівня розвитку.

Інтелектуальну діяльність учнів можна стимулювати з допомогою запитань типу: «А як би ви вчинили у такій ситуації?». Ефективно впливають і такі прийоми, як теємничість тону, інші способи інтонаційного впливу.

При використанні гри можуть виникати і певні труднощі. Розглянемо найважливіші з них :

1. Учні не вступають у гру або вступають у неї формально. Це буває на початковому етапі роботи з комунікативними іграми і тоді, коли ігровий етап навчальної роботи не підготовлений вчителем.

Ігровий етап педагогу треба готувати ретельно: програти найважчу роль самому, вибрати ініціативних і підготовлених виконавців, забезпечити «суперечки» у вигляді записів на дошці, діалогів-зразків, ілюстрацій і реквізитів, пояснити учасникам гри їхню тактику. Іноді для цього достатньо показати, що перед учнями стоїть корисне, потрібне, але цілком традиційне завдання, яке вони вміють вирішувати. Можна перефразувати завдання.

2.Гра затягується, бо учасники не можуть знайти вірного вирішення. Вчитель вводить додаткові обставини, до допомагає учням досягти мети, підказує відповідь.

3.Гра затягується, бо учасники відволікаються В діях на інші завдання — вчитель повторно формулює завдання.

4.Гра затягується, бо учні не можуть налагодити взаємодії — вчитель уточнює їм ролі.

5.Гра закінчується швидко, бо учасники йдуть до мети найкоротшим шляхом — учитель створює додаткові умови, які примушують учнів більш активно використовувати знання.

6.Гра переходить у конфліктну ситуацію. Вчитель знімає конфлікт, ліквідуючи предмет суперечки, вводить у гру нових учасників.

7.Учні не включаються у гру, а лише стимулюють ігрову діяльність. Вчитель ще раз формулює мету учасників або змінює їх, іноді зупиняє гру, знову формулює і мотивує установку і підкріплює спільну позитивну емоційність.

8. Функція педагога як керівника навчального процесу трансформується. Якщо педагог постійно коригує дії учасників гри, виходячи з своєї концепції того, що має відбуватися, то це впливатиме на спонтанність поведінки учнів, вони будуть привчатися до пошуків самостійних рішень. Якщо педагог зовсім не керуватиме грою, виникає загроза, що завдання не буде виконане або виконане небажаним методом. У цьому випадку вчитель ризикує втратити контроль над класом.

Для успішного здійснення початкового етапу спілкування у грі необхідно оволодіти рядом комунікативних умінь, серед яких вміння встановлювати і підтримували зворотний зв’язок у спілкуванні, що створює враження постійної творчості.Вчителю треба вчитися методиці проведення ігор, організації цієї діяльності. Не можна розраховувати на стихійний інтерес до гри.Перше завдання, що стоїть перед учителем, — збудити смак до гри, бажання грати. Друге — спрямувати гру у потрібний напрямок, наблизити її до конкретної мети навчання.У кожному окремому випадку доцільність включень я тих чи інших ігор у навчальний процес, місце їх у програмі курсу, що вивчається, і час проведення мотивується спеціальними дослідженнями.При підборі і розробці дидактичних ігор слід враховувати, що темп і ефективність засвоєння змісту навчання пропорційні інтересам учнів і діяльності, яку вони виконують. Знання починаються з чуттєвого сприйняття, з допомогою уявлень переходить у пам’ять, а потім через узагальнення одиничного формується розуміння загального.Діяльність учнів буде успішною, якщо модель дій, яку необхідно виконати, випереджає саму діяльність. На стійкість уваги впливає спрямованість особистості, її інтереси. Необхідно максимально активізувати асоціативну пам’ять і творчий розвиток особистості. Організація і проведення ігор потребують великої майстерності. Педагогу потрібно виробити чітку стратегію керівництва груповим спілкуванням.У ході гри мовнорозумова діяльність учнів стає більш евристичною і творчою, підвищується її мотивація. Обговорення повинно проходити у доброзичливій формі. Активність учнів — головний критерій ефективного проведення гри. У дидактичних іграх учні спостерігають, порівнюють, класифікують предмети за певними ознаками, виконують аналіз і синтез, роблять узагальнення. Багато ігор потребують вміння викладати свої думки у зв’язній і зрозумілій формі, використовуючи відповідну термінологію.

           У грі зусилля дитини завжди обмежуються і регулюються безліччю зусиль інших гравців. У будь-яке завдання-гру входить умова вміння координувати свою поведінку з поведінкою інших, активно включатися у дію, нападати і захищатися, шкодити і допомагати, розраховувати наперед результат свого ходу в загальній сукупності всіх граючих. Така гра є живий, соціальний, колективний досвід дитини, і в цьому відношенні вона являє собою абсолютно незамінне знаряддя виховання соціальних навичок і вмінь.