Історія мого села. Релігійне життя

РЕЛІГІЙНЕ ЖИТТЯ – ШЛЯХИ ВІДРОДЖЕННЯ

( Нотатки про діяльність релігійних конфесій  на території Борівської сільської ради)

                                            Православна церква.

      Слово Церква має не одне значення. Передусім так називається православний храм. Але цим же словом називають і релігійний напрям  ( на відміну від секти). Тому вислів Православна церква інколи треба розуміти не як храм (будівлю), а як релігійний напрям, саму назву конфесії. Або, Мусульманська церква не слід розуміти як назву храму ( так цей храм називається мечеть). П’ятидесятники і бабтисти моляться у молитовному будинку, отже вислів церква  п’ятидесятників – це є значення  релігійного напряму, а не приіщення.

         Православ’я має глибоку історію. Навідміну  від католицизму, православ’я не єдине. Зараз у світі налічується  понад  двадцять православних церков Московська, Єрусалимська тощо.

      Дещо з історії відомо, що християнство прийшло на Русь в Х ст. Тоді воно було єдине. Офіційний розкол  у християнстві стався у 1054 р. Східна церква стала називатись православною, а західна католицькою. В 1558 році відбувся поділ Київської метрополії на дві: Київську та Московську. В 1589 році  Московська ( вірніше Руська Православна церква) домоглася  ступеня Патріархату. У 1686 році  Київська метрополія була підпорядкована Московському патріархові.

       ... Попри всі гуманістичні заяви комуністичної радянської влади, ставлення до всіх без винятку церков було  репресивне. Церкви закривали, священнослужителів знищували або відстороняли від служби,звинувачували у нескоєних злочинах.

        Тільки в період Горбачовської перебудови почало активізуватись релігійне життя. Глибокого розмаху тенденцій  релігійного ренесансу  ( відродження ) набули під час відзначення 1000-річчя прийняття християнства князем Володимиром  988 р.

 ( Цікаво: після хрещення  Володимир отримав ім’я Василій; Володимир ім’я язичиське, як Ольга, Олег, Ігор і т.д.).       Після проголошення незалежності України як суверенної держави  справжня,а не декларована свобода слова стала

 важливим елементом духовного життя великої частини людей. Тільки в першій половині  90-их років в Україні  було побудовано понад дві тисячі храмів.

      На території сільської ради діє дві конфесії: Українська православна церква Московського патріархату і церква протестантського толку п’ятидесятників ( в народі їх зовуть трясунами). В них знаходять  духовне задоволення люди  трьох сіл Борової, Лисичина, Млинка, с. Тиховір Перекальської сільської ради.

        Православна церква в історії Борової посідає вагоме місце. Історичні джерела свідчать, що борівські  селяни відвідували храми в с. Перекалля  (побудований у 1769 році поміщиком Андрієм Терлецьким),  а також в с.Річиця. З церковних джерел відомо, що між жителями сіл в ті далекі часи виникали гострі конфлікти не на соціальному, а чисто на релігійному грунті. Це була одна із причин, яка заставила місцевого поміщика Антона Крашевського приступити до будівництва храму у Боровій. Храм було було збудовано відносно швидко. Освячено на релігійне свято Миколи ( 19.12. новий стиль) в1843 році. ( Примітка: В окремих світських і релігійних документах можна знайти дані, що борівський храм було побудовано в 1840 р.,але це не відповідає дійсності). Відкриття храму поклало край релігійним непорузумінням між віруючими  сусідніх сіл.

       В документах, датованих 1907  роком ми знаходимо такі відомості:  (подається  мовою оригіналу).

          " Церковь построена в 1873 году Антоном Крашевским. Земли усадебной І дес. 145 с. Дом священника построен в 1843 году. Очень ветхий. Растояние от консистории в 364 верстов. ( В той час  в адміністративному відношенні Борова належала до Мінської губернії. Фактично до 1917 року української революції у Києві); от уездного города Пинска – 80 верстов. Перекальськая  в имя Апостола Андрея Первозваного".

            В країні, де атеїзм був введений в ранг державної політики, Борівський храм  на початку 60-их років перетворили у зерносклад. Чисельні документи релігійного і світського характеру знищили, ікони і культуві реліквії; пропав  нумізматичний матеріал ( у церкві були монети польські, російські, нумізматичні знаки литовської доби -14-16 ст.). Весною 1969 року церква була розібрана. З залишків храму був побудований спортзал Млинківської  восьмирічної школи. На звільненій від церкви території функціював базар.

         Населення сіл не виділялось релігійною фанатичністю. Жителі в основному дотримувались обрядовості: відзначали по традиції релігійні свята, обряд хрещення здійснювали у Муравинській і Володимирецькій церквах. Окремі батьки запрошували служителів  культу на дім. Одні робили це легально, інші напівлегально, окремі ( здебільшого інтелігенція, посадові особи)  цілком таємно. На похоронах незамінним був місцевий житель Ясковець Іван Федорович  ( по вуличному Бобчук). В роки польської окупації  краю він брав активну участь у церковному житті.

      На початку 80-их років серед окремих жителів Борової зародилась ідея: побудувати в селі  церкву. Місцева влада  розцінювала  це як  ностальгію  похилих людей за минулим, а саму  ідею  утопічною і архаїчною  ( застарілою). Проте і політичне життя не було в стані застою. Після 1986 року цей задум підтримує багато односельчан. Починають виділятись активісти: Хвалько  Надія Миколаївна, Хвалько Петро  ( по вуличному  " Гетька" ) та інші. Саме ця категорія людей взялася за  нелегку справу.

       Першим кроком активістів була поїздка до церковної адміністрації в м.Луцьк. Там їхня ідея – пропозиція підтримки не отримала.  Це був початок своєрідного  "ходіння по муках".  Широкої підтримки активісти серед односельчан не мали, але в діях не зупинялись. Вони інтуїтивно-стихійно відчували дух часу: атеїстична зима починає здавати свої позиції. Почали писати листа-прохання  Генсеку Михайлу Горбачову, у Комітет у справах релігій при Раді Міністрів СРСР тов.Харчеву. В листах посилались на союзну  і республіканську конституції, що проголошували свободу совісті.

       Переконавшись у неефективності листування,  ініціативна група поїхала у Москву. За відсутністю на той час у Москві Генсека прочани були прийняті у Комітеті у справах релігій при союзному уряді.  В союзно-урядовій установі  борівським активістам вселили оптимізму. В урядовому комітеті виявили і довели до відома прохачів, що окремі листи вищих інстанцій як під пресом  лежали під сукном в одному з кабінетів обласної Ради.

        Після московських поїздок почались ближчі, київські. Перед впертістю і наполегливістю прочан невстояла місцева атеїстична влада. " Ініціативники " отримали дозвіл на будівництво храму. Ось витяг із засідання церковної ради:

( подається мовою оригіналу) " ... нам дано разрешение на строительство высокоприкопреосвящество благословение на закладку нашей церкви. Смиренно просим...

                                   Підписи."

Підставою такого прохання було розпорядження союзного уряду. Документ подається теж мовою оригіналу:

                                           Выписка

из протокола № 7 заседания Совета по делам религий при Совете Министров СССР  24 июня 1989 года № 1074  " О регистрации  общества   Русской православной церкви и строительство молитовного здания  в с. Боровое ...

                                  Постановили 

Зарегистрировать религиозное  общество Русской  православной церкви и разрешить строительство молитовного здания  в с. Боровое Заречненского района Ровенской области.

                      Выписка верна.

                      Члены совета:  ,,Подписи "

 На будівельному паспорті храму читаємо таке благословення, датоване 14.09.1989 року "Бог  благословит начало и поможет благополучно окончить  строительство Ново-Свято-Николаевского храма в с. Боровое.

                     Архиепископ Варлаам ".

Будівництво храму здійснював Пінський кооператив"Сделай сам", підрядник Стрілець Василь Федорович. Храм будувався на пожертвування жителів сіл Ради. Певну матеріальну-технічну допомогу будівельникам подавало  КСП

( М.С.Касянчик).

          Храм діє. Часті переміни слугів культу, певна амбіціозність впливає на церковне життя. А воно повинно бути ідеальним, бо пов’язане з  Богом.